Павлоградський історико-краєзнавчий музей

ПАВЛОГРА́ДСЬКИЙ ІСТО́РИКО-КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й

Ідея заснува­н­ня музею в м. Павло­град Катеринославської губ. (нині Дні­пропетровської обл.) по­стала серед пред­ставників інтелігенції на поч. 20 ст. 1914 почали роботи зі створе­н­ня сільськогосподарського музею при Павло­градській повітовій земській управі. Пошук екс­понатів і виготовле­н­ня допоміжних матеріалів здійснювали під керівництвом О. Гладченка. Але реалізації цієї ідеї завадила 1-а світова війна. Друга спроба від­крити музей від­булася під час Української революції 1917 у приміщен­ні міської управи, де демонстрували картини, предмети побуту, різноманітну старовин­ну зброю. Деякий час екс­позицію роз­ташовували у військовій церкві (нині Свято-Покровський храм). У звʼязку з від­сутністю коштів на утрима­н­ня музей про­існував лише декілька років. Після 2-ї світової війни пита­н­ня про організацію музею неодноразово ставилося в міськвиконкомі.

1962 був заснований Павло­градський історико-революційний музей, що діяв на громадських засадах. Його роз­містили у будівлі кінця 19 — початку 20 ст., що в минулому слугувала помешка­н­ням для священ­нослужителів. На початковому етапі рада музею складала понад 50 осіб. Значну допомогу у його створен­ні надавали небайдужі працівники під­приємств, установ, шкіл, а також павло­градці, які мешкали у Києві, Одесі, Харкові, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Москві, Ленін­граді (нині Санкт-Петербург) та ін. У 1963 на базі музею проведено перший Всесоюзний семінар з обміну досві­дом музеїв на громадських засадах. Від 1967 — народний, від 1976 — державний. Від­тоді — історико-крає­знавчий музей. Були від­криті нові від­діли — археологічний і природи краю. 1997 почала функціонувати філія П. і.-к. м. — меморіальний музей-квартира поетеси Г. Світличної. Від 2007 — комунальний; під­порядкований Павло­градській міській раді. На­прикінці 2010-х рр. фонди музею поповнено екс­понатами народного музею заводу ПрАТ «Павло­градхім­маш» і музею загальноосвітньої школи № 9. Нині зберігається понад 50 тис. екс­понатів. У документальних і речових колекціях (знаря­д­дя праці, зброя та культові речі первісних людей, періоду Київської Русі та Козач­чини, етно­графічні матеріали, старо­друки, кераміка, нумізматика, фото­графії, карти та ін.) від­ображено історію Павло­градщини. Діють екс­позиційні зали, присвячені археології, періоду Козач­чини в між­річ­чі Вовчої і Самари, історії заснува­н­ня Павло­града до 1917 та у 1917 — 1960-х рр., подіям 2-ї світової війни, воїнам, які захищають територіальну цілісність України; історико-ландшафтний мініпарк «Подих скіфських степів», етно­графічний куток просто неба «Українська гостин­на садиба». Серед унікальних екс­понатів — карас­сукський кинджал 10—9 ст. до н. е., камʼяні половецькі баби 11—13 ст., рукописне Євангеліє кінця 16 — першої чверті 17 ст. У музеї проводять екс­курсії, мистецькі заходи, майстер-класи, арт­терапії, тренінги, інтер­активи, авторські екс­курсії музейними екс­позиціями та містом, конференції. Музейні працівники створили цикл телепередач і телефільмів з питань історії м. Павло­град: «Кирило Синельников — видатний вчений-фізик», «Сади цвітуть, вже не мої сади…» (памʼяті Г. Світличної), «Танки Ж. Котіна» (про видатного земляка-кон­структора танків), «Камʼяний літопис» (архітектура дореволюційного Павло­града) та ін. Директори: М. Комісарова (1962—77), Л. Яковлєва (1977—87), В. Ніколаєнко (1987—96), Л. Губарєва (1996—2004), Т. Борисенко (2004—10), Т. Ведмідь (2010—22), А. Шаня (від 2022).