Павлоградський історико-краєзнавчий музей
ПАВЛОГРА́ДСЬКИЙ ІСТО́РИКО-КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й
Ідея заснування музею в м. Павлоград Катеринославської губ. (нині Дніпропетровської обл.) постала серед представників інтелігенції на поч. 20 ст. 1914 почали роботи зі створення сільськогосподарського музею при Павлоградській повітовій земській управі. Пошук експонатів і виготовлення допоміжних матеріалів здійснювали під керівництвом О. Гладченка. Але реалізації цієї ідеї завадила 1-а світова війна. Друга спроба відкрити музей відбулася під час Української революції 1917 у приміщенні міської управи, де демонстрували картини, предмети побуту, різноманітну старовинну зброю. Деякий час експозицію розташовували у військовій церкві (нині Свято-Покровський храм). У зв’язку з відсутністю коштів на утримання музей проіснував лише декілька років. Після 2-ї світової війни питання про організацію музею неодноразово ставилося в міськвиконкомі.
1962 був заснований Павлоградський історико-революційний музей, що діяв на громадських засадах. Його розмістили у будівлі кінця 19 — початку 20 ст., що в минулому слугувала помешканням для священнослужителів. На початковому етапі рада музею складала понад 50 осіб. Значну допомогу у його створенні надавали небайдужі працівники підприємств, установ, шкіл, а також павлоградці, які мешкали у Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську (нині Дніпро), Москві, Ленінграді (нині Санкт-Петербург) та ін. У 1963 на базі музею проведено перший Всесоюзний семінар з обміну досвідом музеїв на громадських засадах. Від 1967 — народний, від 1976 — державний. Відтоді — історико-краєзнавчий музей. Були відкриті нові відділи — археологічний і природи краю. 1997 почала функціонувати філія П. і.-к. м. — меморіальний музей-квартира поетеси Г. Світличної. Від 2007 — комунальний; підпорядкований Павлоградській міській раді. Наприкінці 2010-х рр. фонди музею поповнено експонатами народного музею заводу ПрАТ «Павлоградхіммаш» і музею загальноосвітньої школи № 9. Нині зберігається понад 50 тис. експонатів. У документальних і речових колекціях (знаряддя праці, зброя та культові речі первісних людей, періоду Київської Русі та Козаччини, етнографічні матеріали, стародруки, кераміка, нумізматика, фотографії, карти та ін.) відображено історію Павлоградщини. Діють експозиційні зали, присвячені археології, періоду Козаччини в міжріччі Вовчої і Самари, історії заснування Павлограда до 1917 та у 1917 — 1960-х рр., подіям 2-ї світової війни, воїнам, які захищають територіальну цілісність України; історико-ландшафтний мініпарк «Подих скіфських степів», етнографічний куток просто неба «Українська гостинна садиба». Серед унікальних експонатів — карассукський кинджал 10–9 ст. до н. е., кам’яні половецькі баби 11–13 ст., рукописне Євангеліє кінця 16 — першої чверті 17 ст. У музеї проводять екскурсії, мистецькі заходи, майстер-класи, арттерапії, тренінги, інтерактиви, авторські екскурсії музейними експозиціями та містом, конференції. Музейні працівники створили цикл телепередач і телефільмів з питань історії м. Павлоград: «Кирило Синельников — видатний вчений-фізик», «Сади цвітуть, вже не мої сади…» (пам’яті Г. Світличної), «Танки Ж. Котіна» (про видатного земляка-конструктора танків), «Кам’яний літопис» (архітектура дореволюційного Павлограда) та ін. Директори: М. Комісарова (1962–77), Л. Яковлєва (1977–87), В. Ніколаєнко (1987–96), Л. Губарєва (1996–2004), Т. Борисенко (2004–10), Т. Ведмідь (2010–22), А. Шаня (від 2022).
Рекомендована література
- Борисенко Т. В., Ведмідь Т. І. Павлоградський історико-краєзнавчий музей. Скарбниця неповторних музейних предметів: Буклет. 2009;
- Ведмідь Т. І., Губарєва Л. Г. Дім, в якому живе історія: Науково-історичний довідник. 2021 (обидві — Павлоград).
Фотоілюстрації
Музеї 
