Смотрич Олександер

СМО́ТРИЧ Олександер (інший псевдонім — Камʼянець; справжнє — Флоринський Олександр Іванович; 28. 04. 1922, м. Камʼянець-Подільський Подільської губ., нині Хмельницької обл. — 11. 12. 2011, м. Фергус, провінція Онтаріо, Канада) — журналіст, письмен­ник, педагог. Від 1941 — кореспондент літературно-мистецького від­ділу газети «Українське слово» (Київ), 1942—44 — літературний спів­робітник газети «Подолянин» (Камʼянець-Подільський). З родиною 1944 ви­їхав до Німеч­чини на за­проше­н­ня редактора Б.-Ю. Кравціва, був кореспондентом газети «Голос» (Берлін). Від 1945 — в таборі для пере­міщених осіб у Ган­новері (Німеч­чина), на­вчався у вищій музичній школі. Від 1949 — у Торонто (Канада), від 1954 викладав музику в місцевому університеті. Дебютував оповіда­н­ням «Гість» у «Літературному зошиті» (1947, № 1). Автор збірок новел та оповідань «Ночі» (1947), «Вони не живуть більше» (1948; обидві — Ган­новер), «Ви­бране» (1952), «Буття: 16 нікому непотрібних оповідань» (1973; обидві — Торонто), «Подорож у країну ночі» (Хм., 2010), поетичних книг «Вірші» (у 9-ти збірках; 1974—75), «Ужинок» (1975), «Лірник» (1976; усі — Торонто), «Скупі вірші» (Хм., 2011). Від­на­йшов ста­т­тю П. Щоголева (вміщена в журналі «Былое», 1906, квітень) про подолянина, автора рукописних «Історичних оповідань» С. Олійничука (1798—1852), котрий намагався ідеологічно виправдати народну боротьбу проти кріпацтва українців. Завдяки С., який від­новив копію журнального текс­ту, повернуто в нашу культуру незаслужено призабуте імʼя поборника національно-визвольних змагань 1-ї половини 19 ст. Поезії творив пере­важно верлібром, тяжів до гротескної форми письма. Творчості С. притаман­ні філософські роз­думи, моделюва­н­ня багато­значних образів під кутом зору сприйня­т­тя реальності чи ір­реальності буття («Чотири оповіда­н­ня, не по­збавлені філософських узагальнень», «Клавка», «Романтика», «Три старомодні діалоги», «Роки вага­н­ня», «Мрії»), обсервація символів, що сприяє глибшому пі­знан­ню екзистенційного в моделюван­ні людини, її при­значе­н­ня жити в гармонії зі світом. У поетичних та прозових працях С. прочитується своєрідна ім­пресіоністична єд­ність світу природи з внутрішнім світом людини; позатекс­товою реальністю ви­ступають емпатичні пере­жива­н­ня, інтуїтивні від­чу­т­тя, перед­баче­н­ня — позиція, кут зору автора. Твори С. по­значені символічно-архетипними кодами, що по­єд­нують різні плани художньої дійсності.

Завантажити статтю