Смотрич Олександер
СМО́ТРИЧ Олександер (інший псевдонім — Кам’янець; справжнє — Флоринський Олександр Іванович; 28. 04. 1922, м. Кам’янець-Подільський Подільської губ., нині Хмельницької обл. — 11. 12. 2011, м. Фергус, провінція Онтаріо, Канада) — журналіст, письменник, педагог. Від 1941 — кореспондент літературно-мистецького відділу газети «Українське слово» (Київ), 1942–44 — літературний співробітник газети «Подолянин» (Кам’янець-Подільський). З родиною 1944 виїхав до Німеччини на запрошення редактора Б.-Ю. Кравціва, був кореспондентом газети «Голос» (Берлін). Від 1945 — в таборі для переміщених осіб у Ганновері (Німеччина), навчався у вищій музичній школі. Від 1949 — у Торонто (Канада), від 1954 викладав музику в місцевому університеті. Дебютував оповіданням «Гість» у «Літературному зошиті» (1947, № 1). Автор збірок новел та оповідань «Ночі» (1947), «Вони не живуть більше» (1948; обидві — Ганновер), «Вибране» (1952), «Буття: 16 нікому непотрібних оповідань» (1973; обидві — Торонто), «Подорож у країну ночі» (Хм., 2010), поетичних книг «Вірші» (у 9-ти збірках; 1974–75), «Ужинок» (1975), «Лірник» (1976; усі — Торонто), «Скупі вірші» (Хм., 2011). Віднайшов статтю П. Щоголева (вміщена в журналі «Былое», 1906, квітень) про подолянина, автора рукописних «Історичних оповідань» С. Олійничука (1798–1852), котрий намагався ідеологічно виправдати народну боротьбу проти кріпацтва українців. Завдяки С., який відновив копію журнального тексту, повернуто в нашу культуру незаслужено призабуте ім’я поборника національно-визвольних змагань 1-ї половини 19 ст. Поезії творив переважно верлібром, тяжів до гротескної форми письма. Творчості С. притаманні філософські роздуми, моделювання багатозначних образів під кутом зору сприйняття реальності чи ірреальності буття («Чотири оповідання, не позбавлені філософських узагальнень», «Клавка», «Романтика», «Три старомодні діалоги», «Роки вагання», «Мрії»), обсервація символів, що сприяє глибшому пізнанню екзистенційного в моделюванні людини, її призначення жити в гармонії зі світом. У поетичних та прозових працях С. прочитується своєрідна імпресіоністична єдність світу природи з внутрішнім світом людини; позатекстовою реальністю виступають емпатичні переживання, інтуїтивні відчуття, передбачення — позиція, кут зору автора. Твори С. позначені символічно-архетипними кодами, що поєднують різні плани художньої дійсності.
Рекомендована література
- Шевчук Г. (Шевельов). Подорож у країну ночі // Українська трибуна. 1947, 7–14 груд.;
- Юриняк Анатоль. Короткі оповідання О. Смотрича // Новий шлях. 1969, 14 черв.;
- Чапленко В. Де дівся О. Смотрич і хто він? // Свобода. 1972, 2 серп.;
- Рахманний Роман. Холодний вогонь їхніх віршів // Свобода. 1975, 23 верес.;
- Мацько В. Між висловлюванням ідеї і художньою структурою // Смотрич О. Подорож у країну ночі. Хм., 2010;
- Його ж. Тропи, синтаксичні фігури в структурі поетики Олександра Смотрича // Смотрич О. Скупі вірші. Хм., 2011;
- Невідомий Олександер Смотрич (Флоринський): листування з Віталієм Мацьком // Слово і час. 2012. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
