Пенський Іван Іванович
ПЕ́НСЬКИЙ Іван Іванович (24. 09. 1935, с. Скрипчин Козелецького, нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) — графік, живописець. Заслужений художник України (2016). Обласна премія імені М. Коцюбинського (1995). Пам’ятна медаль виставки «Меморіал А. Куїнджі» (м. Маріуполь Донецької обл., 2016). Член НСХУ (1982). Навчався в Московському заочному народному університеті мистецтв (1956–58; викладач Н. Баранов). Працював художником у Будинку офіцерів Балтійського флоту в Таллінні (1956–58); Козелецькому кінотеатрі (1959), де організував мистецьку студію для молоді; військовій частині поблизу м. Куп’янськ (Харківська обл., 1959–60); Будинку культури в м. Остер (Чернігівська обл., 1960–63), де разом із художниками В. Євдокименком та П. Бурим заснував студію образотворчого мистецтва; Чернігівських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України (1963–66, 1970–95); Будинку офіцерів у м. Кохштедт (Німеччина, 1966–69; брав уроки в професора Дрезденської АМ Р. Хука). Основний жанр — пейзажний живопис, у якому реалістично відтворено красу природи України, зокрема Чернігівщини, й краєвиди Швеції. Для творчості П. характерні гармонійність ліній, тонка пластика; монохромне й кольорове вирішення обумовлені задумом і змістом. Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1957. Персональні — у містах Крамфорс (1992), Еребру (1994), Мальме (1995; усі — Швеція), Чернігові, Києві (обидві — 2005). Деякі роботи зберігаються в Чернігівському художньому музеї, Дирекції художніх виставок НСХУ (Київ). Автор книг «Відлуння незабутніх літ» (2023), «Зозуля ще не відкувала» (2024; обидві — Чернігів), текстів пісень «Там, у долині» (музика М. Збарацького) та «Ой Десно, Десно» (музика Ф. Литвиненка).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Задесення» (1959), «Зимові покривала» (1961), «Літній мотив з лелеками» (1975), «Туман котиться» (1980), «Напровесні», «З далекого дитинства» (обидва — 1981), «Зозуля відкувала», «Весняний настрій» (обидва — 1983), «Пори року» (1984), «Льон цвіте», «Єлінський ліс», «Яблуня цвіте» (усі — 1985), «Після зливи» (1986), «Туман котиться» (1989), «Цвітіння» (1990), «Зелене намисто» (1992), «У Седневі», «Ніч перед Великоднем», «Спогади дитинства» (усі — 1993), «Молода зелень», «Незабутня Чойя», «Нічна сюїта», «Після третіх півнів» (усі — 1995), «У білому полоні» (1999), «Пробудження» (2000), «Цвіт, зацілований бджолами», етюд «По весні» (обидва — 2001), «Осіння мелодія» (2003), «Автопортрет» (2005), «Літній ранок», «Заколосилось літнє поле» (обидва — 2008), «Вечір на лузі», «Народження дня» (обидва — 2009), «Незнайомка», «Світлий настрій» (обидва — 2010), «Мадонна» (2011), «Зимовий мотив» (2020); серії — «Земля і люди» (1980–84), «Моє Полісся» (1980–85), «Начерки» (1981–90), «Зелене намисто Полісся» (1985–95).
Рекомендована література
- 40 років за мольбертом: До 70-річчя від дня народження І. Пенського: Каталог. 2005;
- Скальпелем і пензлем: Каталог виставки І. Пенського. 2011 (обидва — Чернігів).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
