Петрова Лариса Федорівна

ПЕТРО́ВА Лариса Федорівна (01. 06. 1952, с. Катюжанка Димерського, нині Вишгородського р-ну Київської обл.) — поетеса, перекладачка. Дочка Ф. Петрова. Членкиня НСПУ (1999). Премія імені Б. Нечерди (2024). Закінчила Київський медичний інститут (1975). Працювала санітарним лікарем Ялтинської міської санепідстанції (1975–76), науковим співробітником Київського НДІ загальної і комунальної гігієни та Центру радіаційної медицини; близько 10-ти р. редагувала літературу для лікарів у видавництві «Здоров’я». Тривалий час очолює творче об’єднання «Світлина» в Києві. Авторка поетичних збірок, а також нарисів у книзі «Жіноче серце сповнене любові» (2004), віршів та пісень в антології «Поезія та пісні» (2023; обидві — Київ), поезій у збірках «Україна непереможна» (2022), «На позитиві» (2024; обидві — Лубни); перекладів віршів російських поетів (зокрема збірки «Повернення» О. Матвєєва та 2-го розділу «Серце чує тебе, Україно» його поетичної книги «Знов до тебе спішу я, Долоччя...»). Поетеса працює в жанрі філософської та пісенної поезії (лірика, сонети, вінки сонетів, октави). Низку її віршів поклали на музику композитори Г. Татарченко, В. Ліфанчук, К. Мкртичан, Л. Нечипорук, О. Швидкий, Т. Мирошниченко, К. Нікольська (всього бл. 200 пісень). П. створює також пісні на власні мелодії («Романс повернення», «Байдуже мені», «Києве прекрасний», «Три дні до осені», «Там, де мене вже нема», «Закружляло листя золоте»). У доробку — пісенні альбоми «Nota bene» та «Три дні до осені», де вона є автором слів та музики, а також пісенний альбом «Я хочу музикою стати», написаний у співавторстві з композиторкою і співачкою С. Потерою.

Завантажити статтю