Степ Павло
Визначення і загальна характеристика
СТЕП Павло (інший псевдонім — Павло Гавриш; справжнє — Кириленко Варфоломій Гаврилович; 07. 09. 1893, с. Хлоп’яники Сосницького пов. Чернігівської губ., нині Корюківського р-ну Чернігівської обл. — 02. 01. 1965, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — поет, драматург, перекладач. Учасник 1-ї світової війни та визвольних змагань 1918–21. Воював у Армії УНР. Закінчив Криворізьку гімназію (нині Дніпропетровська обл., 1912), Кам’янець-Подільський інститут народної освіти (нині Хмельницької обл., 1924). Редактор Криворізької газети «Вісті» (1920–21), альманаху «Буяння» (1922). Від 1925 — коректор харківського журналу «Червоний шлях». Належав до Українського товариства драматургів і композиторів. Перекладав прозові твори з російської мови. Під час 2-ї світової війни його разом із сином вивезено на примусові роботи до Німеччини (м. Галле). Емігрував 1948 до Великої Британії, 1954 — до Канади під прізвищем Гавриш. Мешкав у Торонто. Редагував журнал «Нові дні», газету «Молода Україна», вчителював в українській недільній школі. Автор збірок «Хмиз» (1920), «Відгуки квилінь» (1921; обидві — Кривий Ріг), п’єси «Так було» (Х., 1925), віршованої казки «Брати» (Торонто, 1960).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
