Степанюк Леонід Михайлович

СТЕПАНЮ́К Леонід Михайлович (22. 12. 1955, с. Ташки Славутського, нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл.) — геохімік. Доктор геологічних наук (2000), професор (2015), член-кореспондент НАНУ (2015). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1981). У 1984–2001 та від 2008 працює в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ: 1990–93 — вчений секретар, 1996–2000 — провідний науковий співробітник, 2000–01 — завідувач відділу геохімії та стратиграфії докембрію, від 2008 — завідувач відділу радіогеохронології та заступник директора з наукової роботи; 2001–08 — засновник і завідувач лабораторії прецизійних аналітичних досліджень, провідний науковий співробітник відділу геології рудних та нерудних корисних копалин Українського геологорозвідувального інституту (обидва — Київ). Наукові дослідження: ізотопна геохімія, радіогеохронологія, стратиграфія, мінералогія циркону. Займається вирішенням проблеми умов та часу формування ранньодокембрійської континентальної кори в цілому та Анабарського щита Сибірської платформи і західної частини УЩ зокрема. Встановив, що формування земної кори західної частини УЩ тривало шляхом додавання нових порцій речовини переважно мантійного походження. Визначив палеопротерозойський вік для супракрустальних порід Волинського мегаблоку, для північної частини Дністровсько-Бузького і Росинсько-Тікицького районів УЩ, встановив поліциклічний характер формування гранулітових комплексів, виділив 4 етапи прояву основного і 3 етапи ультра-основного магматизму в ранньому докембрії Середнього Побужжя. Довів початковий тоналіт-трондьємітовий склад первинних порід гранулітових комплексів, визначив роль калієвого метасоматозу як основного процесу формування ранньодокембрійських метасоматичних (лейкократові грануліти, гнейси «зеленолевадівської товщі») і ультраметаморфічних (чарнокіти) комплексів Побужжя. Визначені й обґрунтовані ним ізотопно-геохімічні характеристики і дані про час прояву геологічних процесів мають велике значення для геологічного картування, пошуків корисних копалин, вивчення рудних родовищ, реконструкції послідовності формування й еволюції земної кори на ранніх етапах розвитку УЩ. Встановив геолого-структурну позицію та ізотопний вік зелено-кам’яних структур Середнього Придніпров’я. Отримав нові дані щодо віку рапаківі Корсунь-Шевченківського та габроїдів Городищенського масивів Корсунь-Новомиргородського плутону Інгульського мегаблоку УЩ.

Рекомендована література

1. Пономаренко О. М., Сьомка В. О., Довбуш Т. І. У центрі уваги — ізотопна геохронологія (до 60-річчя члена-кореспондента НАН України Л. М. Степанюка) // Вісн. НАНУ. 2015. № 12.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю