Полішкаров Олекса Федорович
ПОЛІШКА́РОВ Олекса Федорович (Полішкар; 25. 03. 1931, Миколаїв — 30. 12. 2006, Санкт-Петербург) — поет, громадський діяч. Закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут (1957). Змушений був 1964 покинути Україну й поїхати до Ленінграда (нині Санкт-Петербург). 1964–98 працював інженером на заводі «Електросила». 1965 разом із художником В. Кальненком та ін. українською інтелігенцією створили українське товариство, що згодом переросло у відроджене Товариство української культури (зареєстроване 1988). Був активним учасником та організатором його заходів: встановлення пам’ятного знака на місці першого поховання Т. Шевченка на Смоленському кладовищі 10 березня 1989, пам’ятника українському поетові в Санкт-Петербурзі (2000), походу-реквієму (1991) за маршрутом перевезення тіла Т. Шевченка із Санкт-Петербурга до Канева (Черкаська обл.). Писав вірші українською та російською мовами, частина поетичних збірок — двомовна, в них переважають українські мотиви. Поет бачить свою долю у контексті долі України. У віршах П. — відвертість та твердість фрази, щирість і правдивість тону. Образи матері та батька, рідних степів над Бугом, Інгулом, Лиманом, обвітреного степовими й морськими вітрами Миколаєва — все це проходить крізь серце поета-патріота. Трагічно загинув.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Хлеб и соль. Москва, 1975; Горлинка. Архангельск, 1979; Ми діти твої, Україно. К., 1992; Дикий сад. С.-Петербург, 1996; Ледолом. С.-Петербург, 1997; Слово о капитане Игоре. С.-Петербург, 1998; Огниво. С.-Петербург, 1999; Признання. К., 2000; Жемчужная заря. С.-Петербург, 2002.
Рекомендована література
- Бойченко В. Пам’яті поета-земляка: [поет Олекса Полішкаров] // Рідне Прибужжя. 2007, 16 січ.;
- Полішкаров (Полішкар) Олекса Федорович // Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини. М., 2014;
- Марцінковський І. Поза рідною домівкою: [життя та творчість Олекси Полішкарова] // Щотижня. 2018, 6 черв.;
- Олекса Полішкаров: Пам’ятка читачу. М., 2024.
Завантажити статтю
Людина 
