Полішкаров Олекса Федорович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛІШКА́РОВ Олекса Федорович (Полішкар; 25. 03. 1931, Миколаїв — 30. 12. 2006, Санкт-Петербург) — поет, громадський діяч. Закінчив Миколаївський кораблебудівний ін­ститут (1957). Змушений був 1964 покинути Україну й по­їхати до Ленін­града (нині Санкт-Петербург). 1964—98 працював інженером на заводі «Електросила». 1965 разом із художником В. Кальненком та ін. українською інтелігенцією створили українське товариство, що згодом пере­росло у від­роджене Товариство української культури (зареєстроване 1988). Був активним учасником та організатором його заходів: встановле­н­ня памʼятного знака на місці першого похова­н­ня Т. Шевченка на Смоленському кладовищі 10 березня 1989, памʼятника українському поетові в Санкт-Петербурзі (2000), походу-реквієму (1991) за маршрутом пере­везе­н­ня тіла Т. Шевченка із Санкт-Петербурга до Канева (Черкаська обл.). Писав вірші українською та російською мовами, частина поетичних збірок — двомовна, в них пере­важають українські мотиви. Поет бачить свою долю у контекс­ті долі України. У віршах П. — від­вертість та твердість фрази, щирість і правдивість тону. Образи матері та батька, рідних степів над Бугом, Інгулом, Лиманом, обвітреного степовими й морськими вітрами Миколаєва — все це проходить крізь серце поета-патріота. Трагічно загинув.

Тв.: Хлеб и соль. Москва, 1975; Горлинка. Архангельск, 1979; Ми діти твої, Україно. К., 1992; Дикий сад. С.-Петербург, 1996; Ледолом. С.-Петербург, 1997; Слово о капитане Игоре. С.-Петербург, 1998; Огниво. С.-Петербург, 1999; При­зна­н­ня. К., 2000; Жемчужная заря. С.-Петербург, 2002.

Літ.: Бойченко В. Памʼяті поета-земляка: [поет Олекса Полішкаров] // Рідне Прибуж­жя. 2007, 16 січ.; Полішкаров (Полішкар) Олекса Федорович // Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини. М., 2014; Марцінковський І. Поза рідною домівкою: [життя та творчість Олекси Полішкарова] // Щотижня. 2018, 6 черв.; Олекса Полішкаров: Памʼятка читачу. М., 2024.

І. Ю. Береза

Завантажити статтю