Потапенко Олексій Григорович
ПОТА́ПЕНКО Олексій Григорович (04. 08. 1939, м. Вовчанськ, нині Чугуївського р-ну Харківської обл.) — живописець, графік, монументаліст. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (1990). Закінчив Московський заочний народний університет мистецтв (1967; викладач Ю. Аксенов). Працював реставратором Чернігівського архітектурно-історичного заповідника (1969–72); художником з реклами Чернігівського рекламного комбінату (1972–89); монументалістом на Чернігівському художньо-виробничому комбінаті (1990–99). Основні галузі — станковий живопис і графіка. Мистецтво П. експресивне, йому характерне поєднання живописного темпераменту з вивіреністю колористичних рішень. Картини художника вирізняються яскравими чистими кольорами та спрощеними формами; образний простір творів складний і насичений. Головна тема — людина в середовищі, зокрема національному, буття людини у світі. На початку 1990-х рр., звернувшись до національного минулого, синтезував традиції української монументальної школи в станкову форму, створив власну оригінальну художню манеру. Учасник всеукраїнських мистецьких виставок від 1989. Персональні — у Чернігові (1990, 1994, 1997, 1999, 2004, 2014, 2019, 2021), Гомелі (Білорусь, 1991), Києві (2018, 2024), Парижі (2019). Деякі роботи зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка (Київ), Національному музеї у Львові, Чернігівському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «П’ятницька церква у Чернігові» (1971), «Вечір на Дніпрі», «Двоє», «Крик» (усі — 1989), «На Івана Купала», «Свято щастя», «Ранок» (усі — 1992), «Жнива», «Зелена неділя», «Автопортрет» (усі — 1996), «Місячна ніч на Дніпрі», «Різдво», «Святвечір» (усі — 1997), «П’ятницька церква», «Повернення блудного сина» (обидва — 1998), «Натюрморт із глечиками», «Сінокіс», «Криниця», «Засмучений козак» (усі — 2003), «У вирій», «Ворожіння» (обидва — 2004), «Ряджені» (2006), «Вечорниці» (2008), «Обід на жнивах» (2009), «Ворота», «Сузір’я. Дівка воду несе», «Моя планета», «Чумацький шлях» (усі — 2011), «Земля відпочиває» (2012), «Знову і знову» (2013), «Українські сузір’я» (2014), «Косарі» (2015), «Зажинки», «Піч» (обидва — 2017), «Ковчег», «Козак відпочиває», «У вирій» (усі — 2018), «Осінь іде по селу», «Земля хворіє», «Млин» «Фенікіс», «Рушник» (усі — 2022).
Рекомендована література
- Слобожаніна Т. І віти дерева — мов пальці рук людини… // Деснян. правда. 1990, 20 листоп.;
- Гаснашанська Т. Птах щастя Олексія Потапенка // Чернігів. відомості. 1994, 5 серп.;
- Личковах В. Олексій Потапенко: Язичницькі мотиви Пана // Деснян. правда. 1999, 12 серп.;
- Олексій Потапенко. Малярство: Каталог робіт. К.; Чг., 2004;
- Олексій Потапенко. Живопис: Каталог виставки. К., 2018.
Завантажити статтю
Людина 
