Товстуха Леонід Самійлович
ТОВСТУ́ХА Леонід Самійлович (17. 10. 1930, с. Орлівка Ямпільського, нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — 07. 03. 2010, смт Решетилівка, нині місто Полтавського р-ну Полтавської обл.) — художник декоративного ткацтва. Народний художник України (1992). Державна премія України імені Т. Шевченка (1986). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Бронзова (1973) та срібна (1986) медалі ВДНГ СРСР. Диплом 1-го ступеня головного комітету ВДНГ УРСР (1978). Член НСХУ (1962). Закінчив Кролевецький технікум народних художніх промислів (Сумська обл., 1951), Московський технологічний інститут (1968; викладачі Є. Коваленко, І. Орлов, С. Тимерин). Працював майстром килимового цеху промартілі імені Лесі Українки в Полтаві (1951–52); від 1952 — на Решетилівській фабриці художніх виробів: начальник килимового цеху (1952–53), художник (1953–59), технічний керівник (1959–60), головний інженер (1960–62), директор (1962–2003). Учасник всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставок від 1954. Персональні — у Києві (1980, 1986, 2005), Полтаві (1990). Створював килими й гобелени із використанням традиційних орнаментальних мотивів. Автор книги «Спогади і роздуми (півстоліття на Решетилівській фабриці художніх виробів ім. Клари Цеткін)» (Решетилівка, 2010), а також статей, зокрема «Сучасний стан полтавського решетилівського килима і його перспективи» («Українська керамологія», Опішне, 2002, кн. 2). Деякі роботи зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї народної архітектури та побуту України, Національному музеї літератури України, Літературно-меморіальному музеї Т. Шевченка, Дирекції художніх виставок НСХУ (усі — Київ), Національному музеї-заповіднику М. Гоголя в с. Гоголеве (Полтавська обл.), Канівському музеї народного декоративного мистецтва (Черкаська обл.), Полтавському, Вінницькому, Черкаському краєзнавчих музеях, Черкаському, Херсонському та Харківському художніх музеях, Криворізькому історико-краєзнавчому музеї (Дніпропетровська обл.), Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), Меморіальному будинку-музеї Д. Яворницького (Дніпро).
Додаткові відомості
- Основні твори
- гобелени — «Богдан Хмельницький» (1954), «Бандурист» (1964), «Україна» (1967), «Блакитний» (1969), «Білий» (1970), «Лісова пісня» (1971), «Святковий», «Квітуча Україна» (обидва — 1972), «Весна», «Хвала рукам роботящим» (обидва — 1974), «Квіти України» (1975), «Квіти Полтавщини» (1977), «Дерево життя», «Букет квітів» (обидва — 1978), «Пісня щастя» (1979), «Червона гвоздика» (1980), «Тиха українська ніч», «Весняна пісня» (обидва — 1982), «Решетилівські мотиви» (1984), «Осінній ранок» (1984, 2000), «Пам’ять» (1986), «Решетилівські мелодії» (1986, 1991), «Свято на Івана Купала», «Дерево знань» (обидва — 1988), диптих «Т. Шевченко» (1989), «Козацькі мотиви» (1991), «500 років козацтву», «Волошка польова» (обидва — 1992), «Кошик квітів. Флокси» (1993), «Хризантеми», «Маки Полісся» (обидва — 1994), «Паморозь» (1997), «Блакитна фантазія» (1999), «Чорнобривців насіяла мати» (2000); серія «Пори року» (1974–76).
Рекомендована література
- Сібербарій І. Сучасний решетилівській килим // Нар. творчість і етнографія. 1960. № 1;
- Запаско Л. Українське килимарство. К., 1973;
- Жук А. Решетилівська фабрика художніх виробів // Нар. творчість і етнографія. 1977. № 1;
- Калинченко М. І оживає світ на полотні. Таланти Решетилівки // Червоний жовтень. 1984, 24 січ.;
- Ребрик Н. З народного джерела // Там само. 1986, 1 лют.;
- Жоголь Л. У майстерні художника. Творчість від землі // Київ. 1987. № 8;
- Яланська Н. Краса вплетена у гобелени // Решетилівський шлях. 2000, 20 жовт.;
- Коваленко Т., Щербак В. У вирі узорів Полтавщини // Нар. мист-во. 2006. № 1–2.