Федун Петро Миколайович

ФЕДУ́Н Петро Микола­йович (псевдо: Петро Полтава, Волянський, Север, Зенон, П. Савчук; 23. 02. 1919, с. Шнирів, нині Золочівського р-ну Львівської обл. — 23. 12. 1951, по­близу с. Вишнів Букачівецького р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.) — учасник національно-визвольного руху. Срібний (1947) і Золотий (1951) Хрести заслуги УПА, Золотий хрест бо­йової заслуги УПА 1-го класу (1952). Від середини 1930-х рр. — активний діяч Юнацтва ОУН. 1938 закінчив Бродівську гімназію (нині Золочівський р-н), 1939 вступив до Львівського медичного ін­ституту. Мобілізований до Червоної армії, у складі якої брав участь у радянсько-фінській і 2-й світовій війнах. 1941 потрапив у німецький полон, після звільне­н­ня продовжив освіту у Львівському університеті. 1942—43 — кра­йовий провід­ник юнацтва ОУН на Західноукраїнських землях, редактор журналу «Юнак»; від 1944 — комен­дант Школи кадрів юнацтва ОУН у Карпатах, начальник 6-го (політвиховного) від­ділу Кра­йового військового штабу УПА-Захід; від 1946 — начальник політвиховного від­ділу Головного військового штабу УПА, керівник референтури пропаганди Центрального проводу ОУН(б), керівник Бюро інформації Української головної визвольної ради. Один із провід­них ідеологів ОУН—УПА, теоретик українського націоналізму. У центрі теоретичних міркувань Ф. — ідея української соборної само­стійної держави, домінува­н­ня національного над класовим, критика шовіністичної політики сталінського режиму по від­ношен­ню до народів СРСР. Редактор під­пільних ви­дань «За Українську державу», «Ідея і чин», «Пов­станець». Автор числен­них теоретичних праць, пропагандистських брошур, листівок, серед яких — «Чи традиція зобовʼязує?» (1943), «Колоніяльна господарська політика большевицьких імперіялістів в Україні» (1945), «Елементи революційності українського націоналізму», «Концепція Само­стійної України і основна тенденція ідейно-політичного роз­витку сучасного світу» (обидві — 1946), «Пере­дпосилки пошире­н­ня нашого руху в умовах большевицького СССР», «Шлях активної, збройної боротьби проти окупантів — єдиноправильний шлях до національного визволе­н­ня (в пʼяті роковини існува­н­ня і боротьби УПА)» (обидві — 1947), «Хто такі бандерівці і за що вони борються» (1948), «Ідея Української Само­стійної Соборної Держави — найвища і основна ідея українського націоналізму. Що вона означає?» (1949), «Про наш плян боротьби за визволе­н­ня України в теперішній об­становці» (1950), «Принцип приватної трудової власности на землю в Про­грамі ОУН», «Під­готовка третьої світової війни та зав­да­н­ня українського народу» (обидві —1951). Застрелився після збройного опору в криївці, оточеній спецпідроз­ділом міністерства державної без­пеки. 1959 в Мюнхені ви­дано його «Збірник під­пільних писань». На честь Ф. пере­йменовано вулиці у рідному селі (й встановлено памʼятний знак), Бродах (погру­д­дя), Дні­прі, містах Павло­град Дні­пропетровської обл. і Камʼянка-Бузька, с. Оброшине (обидва — Львівського р-ну Львівської обл.).

Завантажити статтю