Федун Петро Миколайович

ФЕДУ́Н Петро Миколайович (псевдо: Петро Полтава, Волянський, Север, Зенон, П. Савчук; 23. 02. 1919, с. Шнирів, нині Золочівського р-ну Львівської обл. — 23. 12. 1951, поблизу с. Вишнів Букачівецького р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.) — учасник національно-визвольного руху. Срібний (1947) і Золотий (1951) Хрести заслуги УПА, Золотий хрест бойової заслуги УПА 1-го класу (1952). Від середини 1930-х рр. — активний діяч Юнацтва ОУН. 1938 закінчив Бродівську гімназію (нині Золочівський р-н), 1939 вступив до Львівського медичного інституту. Мобілізований до Червоної армії, у складі якої брав участь у радянсько-фінській і 2-й світовій війнах. 1941 потрапив у німецький полон, після звільнення продовжив освіту у Львівському університеті. 1942–43 — крайовий провідник юнацтва ОУН на Західноукраїнських землях, редактор журналу «Юнак»; від 1944 — комендант Школи кадрів юнацтва ОУН у Карпатах, начальник 6-го (політвиховного) відділу Крайового військового штабу УПА-Захід; від 1946 — начальник політвиховного відділу Головного військового штабу УПА, керівник референтури пропаганди Центрального проводу ОУН(б), керівник Бюро інформації Української головної визвольної ради. Один із провідних ідеологів ОУН–УПА, теоретик українського націоналізму. У центрі теоретичних міркувань Ф. — ідея української соборної самостійної держави, домінування національного над класовим, критика шовіністичної політики сталінського режиму по відношенню до народів СРСР. Редактор підпільних видань «За Українську державу», «Ідея і чин», «Повстанець». Автор численних теоретичних праць, пропагандистських брошур, листівок, серед яких — «Чи традиція зобов’язує?» (1943), «Колоніяльна господарська політика большевицьких імперіялістів в Україні» (1945), «Елементи революційності українського націоналізму», «Концепція Самостійної України і основна тенденція ідейно-політичного розвитку сучасного світу» (обидві — 1946), «Передпосилки поширення нашого руху в умовах большевицького СССР», «Шлях активної, збройної боротьби проти окупантів — єдиноправильний шлях до національного визволення (в п’яті роковини існування і боротьби УПА)» (обидві — 1947), «Хто такі бандерівці і за що вони борються» (1948), «Ідея Української Самостійної Соборної Держави — найвища і основна ідея українського націоналізму. Що вона означає?» (1949), «Про наш плян боротьби за визволення України в теперішній обстановці» (1950), «Принцип приватної трудової власности на землю в Програмі ОУН», «Підготовка третьої світової війни та завдання українського народу» (обидві –1951). Застрелився після збройного опору в криївці, оточеній спецпідрозділом міністерства державної безпеки. 1959 в Мюнхені видано його «Збірник підпільних писань». На честь Ф. перейменовано вулиці у рідному селі (й встановлено пам’ятний знак), Бродах (погруддя), Дніпрі, містах Павлоград Дніпропетровської обл. і Кам’янка-Бузька, с. Оброшине (обидва — Львівського р-ну Львівської обл.).

Рекомендована література

1. Дискусія УРДП з краєвою ОУН [І. Майстренко — П. Полтава] // Вперед. 1950. № 4;
   Google Scholar Internet
2. В. К. Б. Мій друг Петро Полтава: Спогади // Український самостійник. 1962. № 10;
   Google Scholar Internet
3. Гулик І. Петро Полтава і його концепція української державності // Державність. 1992. № 3;
   Google Scholar Internet
4. Дичковська Г. Світоглядні концепції Петра Полтави // Визвольний шлях. 1995. Кн. 8;
   Google Scholar Internet
5. Вєдєнєєв Д. Під псевдонімом «Полтава» // Дзеркало тижня. 2008, 31 трав.;
   Google Scholar Internet
6. Іщук О. Розшук органами державної безпеки УРСР керівника Головного осередку пропаганди ОУН(б) Петра Федуна у 1944–1951 рр. К., 2008;
   Google Scholar Internet
7. Романюк М. Петро Федун-«Полтава» — провідний ідеолог ОУН та УПА. Л.; Торонто, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю