Черняхівська Вероніка Олександрівна

ЧЕРНЯХІ́ВСЬКА Вероніка Олександрівна (у заміж­жі — Ганжа; 25. 04. 1900, Київ — 22. 09. 1938, там само) — поетеса, пере­кладач. Дочка Л. Старицької-Черняхівської та О. Черняхівського, онука М. Старицького. Закінчила 2-у українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства (1918), Київський ін­ститут народного господарства (1925), на­вчалася на курсах іноземних мов при Київському університеті. Працювала у Всенародній бібліотеці ВУАН, наркоматі охорони здоровʼя. 1927—29 разом із батьком була у від­ряджен­ні в Німеч­чині. Удосконалювала німецьку й англійську мови при Берлінському університеті. Повернувшись в Україну, восени 1929 разом із батьками була заарештована у справі СВУ, але за від­сутністю складу злочину у січні 1930 звільнена. Вдруге заарештована 9 січня 1938 за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Німеч­чини. Засуджена до роз­стрілу. Реабілітована 1989. Не належала до жодного творчого угрупова­н­ня, перші поезії були на­друковані в альманасі «Ґроно» (1920). Блискуче володіла українською мовою, твори у її досконалих пере­кладах актуальні й нині. Окремими ви­да­н­нями ви­йшли такі пере­клади: Альфонс Доде «Білі гвоздики» (Х., 1923), П. Блонський «Основи педагогіки» (К., 1925), Джек Лондон «Місячна долина» (К., 1927), Ч. Дік­кенс «Олівер Твіст» (К.; Х., 1929; пере­ви­дано 1963; 1993), Е. Золя «Прорість» (ін. назва — «Жерміналь», К.; Х., 1929). Вірші Ф. Верфеля «Гекуба», А. Спіра «Ні, не на тебе я чекав» у пере­кладі Ч. на­друкував Ю. Хорунжий у книзі «Шляхетні українки» (К., 2004). У журналі «Зона» опубліковано добірку її віршів (1992, № 3) та поему для дітей «Кап і крап» (1993, № 3).

Завантажити статтю