Савчук Петро Миколайович
САВЧУ́К Петро Миколайович (24. 07. 1935, с. Іванівка Новоушицького р-ну Вінницької обл., нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) — поет. Член НСПУ (1998). Премії імені М. Годованця (2000), імені С. Олійника «В ім’я добра» (2012), Хмельницька міська імені Б. Хмельницького (2013). Працював трактористом у рідному селі, робітником новоушицької районної друкарні, інспектором райвідділу соціального забезпечення, водієм автопарку. Від 1978 мешкає у Хмельницькому. Редагував газету «Літературна громада» (1995–98). Дебютував віршем у новоушицькій районній газеті «Радянське слово» (1960). У ліриці С. відбито красу Подністров’я, нелегкі повоєнні роки, долю людей рідного краю. Пише гуморески, пародії на віршовані рядки інших літераторів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Стогне, бідний. 1960; Над Дністром. 1990; Полум’я роси. 1991; Золотавий дивосвіт. 1993; Водій у тигровій шкурі. 1995; Печатка на тілі. 1997; Рядки з дороги. 1998; Як таємне стало явним. 1999; Обмануте щастя. 2000; Невдала зустріч. 2001; На поклик пам’яті. 2002; Причина в солярці. 2003; Дружні пародії на ліричні мелодії. 2004; Річ незрозуміла. 2014; Як вибрати чоловіка. 2015; Що скаже Європа... 2017; Реформи без форми. 2018; Сердитися не варто. 2020 (усі — Хмельницький).
Рекомендована література
- Мацько В. Не вибирав тебе я, доле // Поділ. вісті. 2005, 26 лип.;
- Чемерис В. Петро Савчук і всі його таємниці // З ким сміється Україна...: Антологія. К., 2009;
- Горбатюк В. У ріднім краю Наддністрянськім // Там само. 2011, 20 трав.;
- Синьогірний П. Двадцять восьма порція гумору // Поділ. вісті. 2017, 21 берез.
Завантажити статтю
Людина 
