Скальський Валентин Романович

СКА́ЛЬСЬКИЙ Валентин Романович (25. 06. 1954, с. Демидівка, нині с-ще Дубенського р-ну Рівненської обл. — 29. 02. 2024, Львів) — матеріало­знавець, фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (2003), професор (2009), член-кореспондент НАНУ (2015). Дійсний член НТШ (2017). Заслужений діяч науки і техніки України (2013). Державна премія України в галузі науки і техніки (2012), премії імені Є. Патона (2011), імені О. Лейпунського (2017) та імені Г. Карпенка (2022) НАНУ. Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1978). Працював 1978—79 на Львівському заводі радіо­електрон­ної медичної апаратури; від 1980 — у Фізико-механічному ін­ституті НАНУ (Львів): від 2004 — засновник і завідувач лабораторії акустико-емісійних досліджень, 2007—19 — завідувач від­ділу акустико-емісійного діагностува­н­ня елементів, 2019—24 — головний науковий спів­робітник, водночас 2015—24 — за­ступник директора з наукової роботи; 2004—17 за сумісництвом — професор кафедри зварювального виробництва, діагностики і від­новле­н­ня металокон­струкцій Національного університету «Львівська політехніка»; 2003—12 за сумісництвом — професор кафедри механіки Львівського університету. Досягнув сут­тєвих успіхів у роз­роблен­ні теоретичних основ методології кількісного ви­значе­н­ня обʼємної по­шкодженості кри­сталічних тіл в області пластично деформованого обʼєму за параметрами сигналів акустичної емісії (АЕ). Довів, що різке зро­ста­н­ня амплітуд сигналів АЕ на синхрон­но записаній з діа­грамою руйнува­н­ня акусто­грамі свідчить про початок росту макротріщини та за­пропонував критерій кількісної оцінки обʼємної по­шкодженості. Встановив, що ви­значена за цим критерієм величина коефіцієнта інтенсивності напружень для різних матеріалів інваріантна щодо товщини та способу навантаже­н­ня матеріалів. Отримав кількісні значе­н­ня критичної величини обʼємної по­шкодженості кон­струкційних матеріалів у зоні їх пластично деформованого обʼєму, за якими на­стає макроруйнува­н­ня. Брав участь у роз­роблен­ні методу акустико-емісійного діагностува­н­ня крихкого руйнува­н­ня матеріалів за кількісними значе­н­нями параметрів пружних хвиль, що су­проводжують руйнува­н­ня твердих тіл під впливом квазі­статичного навантаже­н­ня. За результатами екс­периментальних досліджень отримав кількісні показники критерію для різних типів кон­струкційних матеріалів. Це до­зволило надати від­повід­ні методичні рекомендації щодо АЕ-діагностува­н­ня кон­струкцій тривалого екс­плуатува­н­ня: мостів через ріки Західний Буг, Пів­ден­ний Буг, Прут, Дністер, Дні­про, а також шляхо­проводів та транс­порт­них тунелів, нафтотранс­порт­ного обладна­н­ня нафтопомпувальних станцій, електрон­но-вакуумних приладів, вінців породоруйнівного інструменту, від­шарувань наплавок корпусів реакторів гідрокрекінгу нафти, якості нанесе­н­ня гальванопокривів на під­шипники коче­н­ня тощо. Разом зі своїми учнями отримав фундаментальні результати в галузі магнето акустичного діагностува­н­ня феромагнетних елементів і виробів. Виявив неві­доме раніше явище зро­ста­н­ня активності магнетопружної акустичної емісії за впливу низьких концентрацій водню у маловуглецевих сталях, що склало основу наукового від­кри­т­тя.

Завантажити статтю