Адамович Отто Максович

Визначення і загальна характеристика

АДАМО́ВИЧ Отто Максович (18. 07. 1891, м. Лібава Курляндської губ., Росія, нині Лієпая, Латвія — 26. 04. 1938, Київ) — художник-кераміст. З походження німець. Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Миргородську художньо-промислову школу (нині Полтавська обл., 1912). Відтоді працював учителем художньої кераміки в Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі (нині Хмельницька обл.). Згодом викладав технологію гончарного виробництва та будівельної кераміки, рисунок і креслення у художньо-ремісничій майстерні, а також виконував обов’язки помічника керівника навчальної частини, завідував гончарним відділом (від 1919), деякий час обіймав посаду заступника директора школи. Очолював численні експедиції до гончарних осередків Поділля, зокрема у вересні 1923 разом із В. Гаґенмейстером і вихованцями навчального закладу вивчав гончарство с. Адамівка й намагався переконати владу в необхідності надання тамтешнім гончарям допомоги в організації їхнього виробництва. Серед виробів А. переважали роботи в подільському стилі. Виконував рисунки для книжок та альбомів, що видавали в літографсько-цинкографічній майстерні Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, зокрема ілюстрував працю О. Адамовича «Гончарні миски с. Бубнівки» (1927). Викладав у Харківському поліграфічному інституті; ймовірно, від 1931 — помічник інженера-кераміка в Кам’янець-Подільському, 1935–36 — Харківському силікатних інститутах. У цьому ж році на запрошення В. Гаґенмейстера переїхав до Києва, де від 1937 — інструктор-технолог із гончарства цеху експериментальних майстерень; завідувач керамічного відділу (Лаврської школи) Музею українського народного мистецтва (Київ). Заарештований за звинуваченням у приналежності до підпільної української контрреволюційної організації, засуджений до вищої міри покарання з конфіскацією майна. Розстріляний після 4-х місяців тримання під арештом. Реабілітований 1989.

Завантажити статтю