Костенко Василь Іванович

Визначення і загальна характеристика

КОСТЕ́НКО Василь Іванович (26. 05. 1935, с. Стефанівщина Великобагачанського, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 21. 04. 1996, м. Баранівка, нині Звягельського р-ну Житомирської обл.) — художник-фарфорист. Памʼятний диплом на обласній художній ви­ставці (1963). Закінчив від­діле­н­ня художньої кераміки Миргородського керамічного технікуму (нині Полтавська обл., 1955). Працював на Баранівському фарфоровому заводі художником (1955; 1957—92), май­стром живописного цеху (1964), живописцем (1992). Створював зразки декоративного оздобле­н­ня подарункових і сувенірних виробів (блюд, ваз, куманців, кухлів), сервізів та наборів для щоден­ного вжитку. У роз­писах за­стосовував при­йоми петриківського роз­пису, якому на­вчався у М. Тимченко; їх часто виконував широкими заокругленими мазками. Майстерно володів технікою під­поливʼяного роз­пису, тому нерідко квіткові мотиви в манері петриківки створював як поліхромними надполивʼяними фарбами, так і солями металів, зокрема кобальту, варіюючи його до найтонших від­тінків (парні вази «Літо»), або хрому, від­тіняючи його золотом. Іноді по­єд­нував на одному виробі над- і під­поливʼяні техніки. Роз­писи сервізу (1971, форма М. Назаренка), блюда (1972), столового сервізу № 146-73 (1973, форма І. Віцька), малюнок «Етюд» на вазу (1980, форма «Літо» А. Діброва) ви­знані серед найкращих зразків кераміки на республіканських (1971, 1972, 1974) і всесоюзних (1980) художніх радах. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1960, ви­ставок Пере­дового досвіду СРСР (Київ, Москва, 1968), між­народних ви­ставок-ярмарок (Франція, Італія, Канада, США). Деякі твори зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ), Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав» (Київська обл.), Музеї етно­графії та художнього промислу (Львів), Шевченківському національному заповід­нику (м. Канів Черкаської обл.), від­ділі музейних цін­ностей фарфору Баранівського історико-крає­знавчого народного музею.

Тв.: роз­писи — кухлів: із порт­ретом Т. Шевченка № 104-63 (1963), «Квіти» (1967, форма В. Єрмоленка); декоративних ваз — «Ювілейна» (1967), для квітів «Цибулинка», вазочки-сувеніра (обидві — 1967; форма В. Єрмоленка), роз­пис «Етюд» (1980, форма «Літо», автор форми А. Діброва), роз­пис № 125-74 (форма «Береза», автор форми М. Назаренко); варіанти роз­пису на cтоловий сервіз (1960-і рр., форма І. Віцько); ювілейних блюд: «Квітучий Київ» (1981), 1500-річчя Києва (1982), до 1100-річного ювілею Житомира (1984); малюнків: «Віночок» на чайний сервіз форми «Хвиля» (1983, форма О. Трегубова), «Ананас» на кавовий сервіз «Весна» (автор форми М. Назаренко), № 149-73 на сервіз форми «Житомир», на вазу «Досвітній вогник» (автор форми А. Діброва, 1990).

Літ.: Баранівський ордена Жовтневої революції головний фарфоровий завод імені В. І. Леніна виробничого обʼ­єд­на­н­ня «Фарфор-фаянс». Фарфор: Каталог. К., 1979; Шевчук А. Баранівський художній фарфор в етнокультурному вимірі України // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту. Сер. 6: Істор. науки. К., 2008. Вип. 6.

О. П. Корусь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю