Костенко Василь Іванович

КОСТЕ́НКО Василь Іванович (26. 05. 1935, с. Стефанівщина Великобагачанського, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 21. 04. 1996, м. Баранівка, нині Звягельського р-ну Житомирської обл.) — художник-фарфорист. Пам’ятний диплом на обласній художній виставці (1963). Закінчив відділення художньої кераміки Миргородського керамічного технікуму (нині Полтавська обл., 1955). Працював на Баранівському фарфоровому заводі художником (1955; 1957–92), майстром живописного цеху (1964), живописцем (1992). Створював зразки декоративного оздоблення подарункових і сувенірних виробів (блюд, ваз, куманців, кухлів), сервізів та наборів для щоденного вжитку. У розписах застосовував прийоми петриківського розпису, якому навчався у М. Тимченко; їх часто виконував широкими заокругленими мазками. Майстерно володів технікою підполив’яного розпису, тому нерідко квіткові мотиви в манері петриківки створював як поліхромними надполив’яними фарбами, так і солями металів, зокрема кобальту, варіюючи його до найтонших відтінків (парні вази «Літо»), або хрому, відтіняючи його золотом. Іноді поєднував на одному виробі над- і підполив’яні техніки. Розписи сервізу (1971, форма М. Назаренка), блюда (1972), столового сервізу № 146-73 (1973, форма І. Віцька), малюнок «Етюд» на вазу (1980, форма «Літо» А. Діброва) визнані серед найкращих зразків кераміки на республіканських (1971, 1972, 1974) і всесоюзних (1980) художніх радах. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1960, виставок Передового досвіду СРСР (Київ, Москва, 1968), міжнародних виставок-ярмарок (Франція, Італія, Канада, США). Деякі твори зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Шевченківському національному заповіднику (м. Канів Черкаської обл.), відділі музейних цінностей фарфору Баранівського історико-краєзнавчого народного музею.

Рекомендована література

1. Баранівський ордена Жовтневої революції головний фарфоровий завод імені В. І. Леніна виробничого об’єднання «Фарфор-фаянс». Фарфор: Каталог. К., 1979;
   Google Scholar Internet
2. Шевчук А. Баранівський художній фарфор в етнокультурному вимірі України // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту. Сер. 6: Істор. науки. К., 2008. Вип. 6.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю