Парфанович-Волчук Софія Миколаївна

Визначення і загальна характеристика

ПАРФАНО́ВИЧ-ВОЛЧУ́К Софія Миколаївна (псевдоніми і криптоніми: Наталя Сас, О. Несич, Софія Несич, Очевидець, Від­родженка, О. П., С. П.; 07. 06. 1898, Львів — 27. 12. 1968, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — лікарка, письмен­ниця, редакторка. Сестра Костянтина та Теодора Парфановичів. Дійсний член НТШ. Середню освіту здобула в Гімназії сестер василіянок у Львові (1916), не­вдовзі виїхала з родиною до Відня, повернувшись до Львова 1917 стала першою студенткою-українкою медичного факультету Університету. 1918 емігрувала до Праги, де продовжила медичні студії (1923—25), завершила на­вча­н­ня 1926 у Львові з дипломом доктора медицини. Працювала у Загальному шпиталі (1926—31), «Народній лічниці» (1932—39). У 1931 одружилася з Пилипом Волчуком — соратником у абстинентському, виховувала його сина Р. Волчука. 1939—41 — асистентка у гін­екологічній і акушерській клініках Львівського медичного ін­ституту та директорка Львівської фельдшерсько-акушерської школи. 1940 ви­вчала в Києві медичний досвід, під­готувала й подала на зва­н­ня доцента працю «Мета­стази зло­якісних новотворів яєчників до центральної нервової системи» (1941). Під час німецької окупації від­новила приватну лікарську практику, також була ординатором-гін­екологом у шпиталі «Народної лічниці». Перед на­ступом радянських військ емігрувала 1944 до Австрії (м. Куфштайн), згодом до Німеч­чини, працювала в лікарнях Тельфсу та Авґсбурґа — опікувалася остарбайтерками, мешканками таборів для пере­міщених осіб. Від 1949 — у США, працювала в Огайо та Детройті, 1956 склала іспити й здобула право на приватну лікарську практику, яку залишила через хворобу, 1959—62 — у державній лікарні для ро­зумово неповно­справних у м. Лапір (шт. Мічиґан). Остан­ні роки присвятила літературній праці. Спів­працювала з організаціями «Медична громада», «Порадня матерів», Українським лікарським товариством, Союзом українок, Обʼ­єд­на­н­ням українських жінок, Союзом українок Америки; була спів­засновницею Українського гігієнічного товариства (1929) і протиалкогольного товариства «Від­родже­н­ня», його головою і редакторкою одно­ймен­ного журналу (1929—36). Авторка фахових статей з акушерства і гін­екології у журналі «Лікарський вістник», просвітницьких публікацій про шкідливість алкоголю й тютюну, здорове харчува­н­ня, основи турботи про жіноче здоровʼя та до­гляд за дітьми, право жінки на фахову працю у часописах «Громадський голос», «Діло», «Жінка», «Жіноча доля», «Жіночий голос», «Нова хата», «Новий час», «Сільський господар» та ін., деякі перед­руковували у періодиці доби німецької окупації та еміграційних ви­да­н­нях. Серед найві­доміших праць з медицини — книги «Чоловік та жінка» (1930; 1935; 1946), «Правильне харчува­н­ня» (1936), «Гігієна жінки» (1939), «Мала гігієна жінки» (1947; 1949), «Наша допомога хворому» (1946; усі — Львів). Художні твори публікувала в між­воєн­ний період у львівських часописах «Діло», «Нові шляхи», «Назу­стріч», «Нова хата», в еміграції — у журналах «За­грава» і «Громадянка» (Авґсбурґ), у США спів­працювала з журналом «Жіночий світ: Wom(anʼs) world». Авторка збірок новел, оповідань і нарисів «Ціна життя» (1936), «Загоріла полонина», «Інші дні» (обидві — 1948), «У Києві в 1940 році» (1950), «У лісничівці» (1954), «Люблю діброву» (1959), «Вірний приятель» (1961), «На схрещених дорогах» (1963), «Чарівна діброва», «Таким він був… Історія одного пса» (обидві — 1964), «Карусь і ми» (1966), «Люди і тварини» (1969), «Попід Кичерами та над потоком» (1974). Проза П.-В. тісно повʼязана з її лікарською діяльністю, твори мають високий естетичний рівень і водночас порушують про­блеми, що раніше не пере­ступали межі «жіночого світу», а книги про тварин роз­кривають інший світ письмен­ниці, повʼязаний із дитячими спогадами, боротьбою з болем та страхом.

Літ.: Пундій П. Українські лікарі: Біо­бібліогр. довід. Кн. 1: Естафета поколінь національного від­родже­н­ня. Л.; Чикаґо, 1994; Пере­дирій В. Парфанович-Вовчук Софія-Наталія Миколаївна // Укр. журналістика в іменах. Вип. 2. Л., 1995; Лікарський збірник. Нова серія. Т. 6: на пошану Софії Парфанович. Л.; Чикаґо, 1999; Паранович С. Жит­тєпис Софії Наталії Парфанович-Вовчук // Літопис Бойківщини. 2002. Ч. 73; Даниляк О. Софія Парфанович — український лікар і просвітник (до 120-річчя з дня народж.) // Пр. НТШ. Сер. Мед. науки. 2018. Т. 52, № 1.

М. М. Комариця

Завантажити статтю