Ширман Натан Теодорович

Визначення і загальна характеристика

ШИ́РМАН Натан Теодорович (02. 04. 1921, м. Кривий Ріг Катеринославської губ., нині Дніпропетровської обл. — 25. 02. 1998, Київ) — оператор. Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Всесоюзний інститут кінематографії (Москва, 1953). Відтоді працював оператором «Київнаукфільму». Зняв стрічки: «Ми йдемо до Криму» (1957), «Електронний консиліум» (1959; 1-а премія Всесоюзного фестивалю, 1960), «Вогні України» (1960), «Вони повинні чути», «Думи Кобзаря» (обидві — 1961), «Ми не маленькі» (автор сценарію, режисер і оператор), «Оптимістичні етюди» (обидві — 1962), «Карандаш і Жар-птиця» (1965), «Наука про випадкове» (1966), «Балада про Гріна» (1967), «Посвячення в бельканто», «Фехтувальники» (приз «Золотий лев» Міжнародного фестивалю спортивних фільмів, м. Кортіна д’Ампеццо, Італія), «Франківці» (усі — 1968), «В парках України» (1970, автор сценарію, режисер і оператор), «Бела Руденко» (1971, режисер-оператор), «По той бік добра» (1974), «Обережно, діти!», «Що ти відчуваєш, людино?» (обидві — 1975), «Коли співають солдати» (1976), «Урок фізкультури», «Діалектика» (обидві — 1977), «Небезпечні децибели» (1978), «Піонерські старти» (1979), «Я хочу розповісти правду» (1980, співавт.), «Третій вік» (1982), «Філософія і політика» (1983). Зробив значний внесок у розвиток, популяризацію та організацію аматорського кіно в Україні.

Завантажити статтю