СТАРИ́ЦЬКА Марія Михайлівна (19(31). 05. 1865, с. Лебехівка Кременчуцького пов. Полтавської губ., згодом Глобинського р-ну Полтавської обл., нині затоплене Кременчуцьким водо­сховищем — 20. 12. 1930, Київ) — актриса, режисер, педагог. Дочка М. Старицького, сестра Л. Старицької-Черняхівської та О. Стешенко. Заслужена артистка УСРР (1926). Закінчила Київську приватну гімназію В. Ващенко-Захарченко (1882), на­вчалася на природничому від­ділен­ні Бестужевських курсів у Санкт-Петербурзі (1883–84), на Вищих жіночих курсах у Києві (1884–86), театральних курсах О. Федотова в Москві та Санкт-Петербурзі (1891–93). Грала в трупі М. Старицького (1886–90); під псевдонімом Яворська — у театрі на Василівському острові, Охтенському народному домі, робітничому театрі за Нарвською за­ставою в Санкт-Петербурзі (1894–96); у трупі М. Садовського (1897, 1908). Амплуа — характерні ролі: Анна Петрівна, Лимариха, Мати, Ганна, Матір («Не судилось», «За двома зайцями», «Маруся Богуславка», «Бог­дан Хмельницький», «Оста­н­ня ніч» М. Старицького), Кабаниха («Гроза» О. Островського) та ін. Педагогічну діяльність почала як на­ставниця і режисер у київських аматорських робітничих театральних гуртках Куренівки, Шулявки, Деміївки, Соломʼянки, Дарниці, у Лукʼянівському, Троїцькому, Бульварно-Кудрявському народних домах. Викладала акторську майстерність у музично-драматичних школах М. Лісневич-Носової та М. Лисенка (від 1904, також керувала драматичним від­ділом школи, а після смерті М. Лисенка 1912 очолила її). 1917–18 — в. о. голови театрального від­ділу у Секретаріаті освіти УНР; уклала про­граму з організації українського театру. У 1920-х рр. грала на сцені Першого українського державного драматичного театру, ви­ступала на концертах із художньою декламацією. Членкиня товариств «Боян» і «Просвіта», українського клубу «Родина» тощо. Упродовж 1904–17 С. зрежисерувала понад 500 ви­став українських, російських та західноєвропейських авторів. Уперше по­ставила на сцені твори Лесі Українки «Йоган­на, жінка Хусова», «Айша й Мохам­мед» (1913) і «Камін­ний господар» (1914, у спів­праці з Г. Матковським та І. Стешенко).