Старицька Марія Михайлівна

Визначення і загальна характеристика

СТАРИ́ЦЬКА Марія Михайлівна (19(31). 05. 1865, с. Лебехівка Кременчуцького пов. Полтавської губ., згодом Глобинського р-ну Полтавської обл., нині затоплене Кременчуцьким водосховищем — 20. 12. 1930, Київ) — актриса, режисер, педагог. Дочка М. Старицького, сестра Л. Старицької-Черняхівської та О. Стешенко. Заслужена артистка УСРР (1926). Закінчила Київську приватну гімназію В. Ващенко-Захарченко (1882), навчалася на природничому відділенні Бестужевських курсів у Санкт-Петербурзі (1883–84), на Вищих жіночих курсах у Києві (1884–86), театральних курсах О. Федотова в Москві та Санкт-Петербурзі (1891–93). Грала в трупі М. Старицького (1886–90); під псевдонімом Яворська — у театрі на Василівському острові, Охтенському народному домі, робітничому театрі за Нарвською заставою в Санкт-Петербурзі (1894–96); у трупі М. Садовського (1897, 1908). Амплуа — характерні ролі: Анна Петрівна, Лимариха, Мати, Ганна, Матір («Не судилось», «За двома зайцями», «Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Остання ніч» М. Старицького), Кабаниха («Гроза» О. Островського) та ін. Педагогічну діяльність почала як наставниця і режисер у київських аматорських робітничих театральних гуртках Куренівки, Шулявки, Деміївки, Солом’янки, Дарниці, у Лук’янівському, Троїцькому, Бульварно-Кудрявському народних домах. Викладала акторську майстерність у музично-драматичних школах М. Лісневич-Носової та М. Лисенка (від 1904, також керувала драматичним відділом школи, а після смерті М. Лисенка 1912 очолила її). 1917–18 — в. о. голови театрального відділу у Секретаріаті освіти УНР; уклала програму з організації українського театру. У 1920-х рр. грала на сцені Першого українського державного драматичного театру, виступала на концертах із художньою декламацією. Членкиня товариств «Боян» і «Просвіта», українського клубу «Родина» тощо. Упродовж 1904–17 С. зрежисерувала понад 500 вистав українських, російських та західноєвропейських авторів. Уперше поставила на сцені твори Лесі Українки «Йоганна, жінка Хусова», «Айша й Мохаммед» (1913) і «Камінний господар» (1914, у співпраці з Г. Матковським та І. Стешенко).

Завантажити статтю