Цимбал Людмила Трохимівна

ЦИ́МБАЛ Людмила Трохимівна (12. 10. 1937, Харків — 03. 01. 2012, Київ) — фізик. Дочка Т. Цимбала, дружина Бориса, мати Ярослава Базаліїв. Доктор фізико-математичних наук (1983), професор (1992), член-кореспондент НАНУ (1988). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980), премія імені К. Синельникова НАНУ (1997). Закінчила Харківський університет (1958). Відтоді працювала на підприємстві а/с 67; 1961–65 — у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (обидва — Харків); від 1965 — у Донецькому фізико-технічному інституті НАНУ: 1981–2002 — завідувач відділу ультразвукових досліджень твердого тіла, від 2003 — провідний науковий співробітник. Наукові дослідження у галузі елементарних збуджень в твердому тілі, електронної фізики металів та динаміки фазових перетворень в магнітодіелектриках. Розвинула новий науковий напрям — ультразвукова спектроскопія власних електромагнітних збуджень в металах; відкрила нове явище — доплерон-фононний резонанс. Встановила узагальнюючу картину природи та спектрів низькочастотних електромагнітних збуджень у металі. Довела існування двох типів збуджень у металах — балістичних і хвильових. Експериментально встановила наявність в металах власних поверхневих електромагнітних збуджень і відповідно — приповерхневого доплерон-фононного резонансу. Виявила гігантські акустичні аномалії за низькотемпературного фазового перетворення в ортоферіті ербію.

Завантажити статтю