Хорошун Леонід Петрович

Визначення і загальна характеристика

ХОРОШУ́Н Леонід Петрович (25. 04. 1937, с. Любеч Любецького р-ну, нині с-ще Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 31. 12. 2019, Київ) — фахівець у галузі механіки. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1979), член-кореспондент НАНУ (2000). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1959). Відтоді працював в Інституті механіки НАНУ (Київ): 1973–80 і 1982–2019 — завідувач відділу механіки стохастично неоднорідних середовищ, 1980–82 — заступник директора. Наукові дослідження: прогнозування фізико-механічних властивостей композитних матеріалів стохастичної структури, механіка руйнування однорідних і композитних матеріалів, теорія багатофазних середовищ, механіка шаруватих пластин і оболонок, концентрація напружень поблизу отворів, термодинамічні основи реології, статистична механіка. Зробив значний внесок у розвиток низки фундаментальних напрямів механіки деформівного твердого тіла, а також електродинаміки і макроекономіки. На початку 1960-х рр. запропонував єдину теорію класичної термодинаміки і термодинаміки незворотних процесів, що базується на двох формах представлення приросту внутрішньої енергії системи. Побудував уточнені варіанти теорії пружних насичених рідиною середовищ, рівнянь двотемпературної теплопровідності та двокомпонентних пружних сумішей. Встановлено узагальнений закон Дарсі, що враховує пружність твердої фази. Розробив новий метод побудови прикладної теорії шаруватих пластин і оболонок, що базується на уявленні про однорідний у площині напружено-деформівний стан тонкостінного елемента довільної за товщиною структури. Запропонував новий принцип побудови теорії виробничих функцій, що базується на формулюванні фізично наочних диференційних рівнянь динаміки виробництва у матеріальній формі для закритої й відкритої економіки, що враховують продуктивність, амортизацію і накопичення реального капіталу.

Завантажити статтю