Хамітов Назіп Віленович

ХАМІ́ТОВ Назіп Віленович (псевдоніми: Ян Нез, Нез Світлий; 17. 01. 1963, Київ) — філософ, психоаналітик, письмен­ник. Чоловік С. Крилової. Доктор філософських наук (1998), професор (2007), член-кореспондент НАНУ (2021). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1985). Працював на кафедрі філософії Українського університету харчових технологій (1987—92); від 1992 — в Ін­ституті філософії НАНУ (обидва — Київ): від 2001 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу філософської антропології. Водночас викладає у Київському університеті імені Т. Шевченка, Українському університеті імені М. Драгоманова (Київ), Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Софійському університеті імені К. Охридського (Болгарія) та ін. Досліджує про­блеми філософської та екзистенціальної антропології, філософії культури, етики й естетики, філософії та психології статі, філософського мистецтва і психо­аналізу, архетипів культури, філософії цивілізаційної субʼєктності. Автор метаантропології — філософії роз­витку людини, теорії буден­ного, граничного й мета­граничного вимірів буття людини, яким від­повід­ають буден­ний, особистісний і філософський типи світо­гляду. Ви­вчає (від 2022) пита­н­ня проти­стоя­н­ня нового гуманізму і неототалітаризму. Разом із С. Пирожковим роз­робляє методологію метаантропологічного потенціалізму, що до­зволяє моделювати системний роз­виток особистості чи соціуму від наявних до позамежних проявів через створе­н­ня стратегій, що роз­гортають реальні потенції системи. Ініціатор нового напряму філософського психо­аналізу — актуалізації особистості на основі транс­формацій світо­гляду, а також андрогін-аналізу — оригінального методу глибин­ної корекції стосунків чоловіка й жінки, та афоризмотерапії — методу актуалізації особистості за допомогою спеціально пі­ді­браних авторських афоризмів. Автор і член редколегії ви­да­н­ня «Філософський енциклопедичний словник» (К., 2002); у спів­авторстві з С. Криловою й болгарською дослідницею С. Мінєвою уклав словник «Этика и эстетика» (2006); із С. Криловою — «Філософський словник. Людина і світ» (2007; 2023) та словник «Людина і культура: філософська антропологія, філософія культури, культурологія» (2022; 2023); із С. Криловою й Л. Шашковою — «Словник новітніх термінів філософії науки і філософії культури» (2024); автор, керівник авторських колективів і від­повід­альний редактор словників «Философская антропология» (2011), «Філософія науки і культури» (2024; усі — Київ). Під­готував низку статей до ЕСУ. Автор художніх книг «Тайна хоб­бита» (Д., 2002, спів­авт.), «Маска», «Властелин старости» (обидві — 2006), «Магическая книга» (2008, спів­авт.; усі — Київ); за двома остан­німи знято одно­ймен­ні художні фільми, в яких ви­ступив як сценарист і актор головних ролей. Спів­автор сценарію і виконавець головної ролі у фільмі доньки, режисерки В. Світлої «Досить грати!». Графічні роботи Х. на обкладинках власних книг «Философия одиночества», «Пределы мужского и женского», «Искус­ство как разрешение противоречий жизни». Ініціатор про­грам на телебачен­ні та радіо з актуальних про­блем філософії людини. Автор та ведучий радіо­про­грами «Філософські діалоги» та теле­про­грам «Свобода думки», «Мистецтво життя», «Нічні роз­думи».

Завантажити статтю