Хамітов Назіп Віленович

ХАМІ́ТОВ Назіп Віленович (псевдоніми: Ян Нез, Нез Світлий; 17. 01. 1963, Київ) — філософ, психоаналітик, письменник. Чоловік С. Крилової. Доктор філософських наук (1998), професор (2007), член-кореспондент НАНУ (2021). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1985). Працював на кафедрі філософії Українського університету харчових технологій (1987–92); від 1992 — в Інституті філософії НАНУ (обидва — Київ): від 2001 — провідний науковий співробітник відділу філософської антропології. Водночас викладає у Київському університеті імені Т. Шевченка, Українському університеті імені М. Драгоманова (Київ), Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Софійському університеті імені К. Охридського (Болгарія) та ін. Досліджує проблеми філософської та екзистенціальної антропології, філософії культури, етики й естетики, філософії та психології статі, філософського мистецтва і психоаналізу, архетипів культури, філософії цивілізаційної суб’єктності. Автор метаантропології — філософії розвитку людини, теорії буденного, граничного й метаграничного вимірів буття людини, яким відповідають буденний, особистісний і філософський типи світогляду. Вивчає (від 2022) питання протистояння нового гуманізму і неототалітаризму. Разом із С. Пирожковим розробляє методологію метаантропологічного потенціалізму, що дозволяє моделювати системний розвиток особистості чи соціуму від наявних до позамежних проявів через створення стратегій, що розгортають реальні потенції системи. Ініціатор нового напряму філософського психоаналізу — актуалізації особистості на основі трансформацій світогляду, а також андрогін-аналізу — оригінального методу глибинної корекції стосунків чоловіка й жінки, та афоризмотерапії — методу актуалізації особистості за допомогою спеціально підібраних авторських афоризмів. Автор і член редколегії видання «Філософський енциклопедичний словник» (К., 2002); у співавторстві з С. Криловою й болгарською дослідницею С. Мінєвою уклав словник «Этика и эстетика» (2006); із С. Криловою — «Філософський словник. Людина і світ» (2007; 2023) та словник «Людина і культура: філософська антропологія, філософія культури, культурологія» (2022; 2023); із С. Криловою й Л. Шашковою — «Словник новітніх термінів філософії науки і філософії культури» (2024); автор, керівник авторських колективів і відповідальний редактор словників «Философская антропология» (2011), «Філософія науки і культури» (2024; усі — Київ). Підготував низку статей до ЕСУ. Автор художніх книг «Тайна хоббита» (Д., 2002, співавт.), «Маска», «Властелин старости» (обидві — 2006), «Магическая книга» (2008, співавт.; усі — Київ); за двома останніми знято однойменні художні фільми, в яких виступив як сценарист і актор головних ролей. Співавтор сценарію і виконавець головної ролі у фільмі доньки, режисерки В. Світлої «Досить грати!». Графічні роботи Х. на обкладинках власних книг «Философия одиночества», «Пределы мужского и женского», «Искусство как разрешение противоречий жизни». Ініціатор програм на телебаченні та радіо з актуальних проблем філософії людини. Автор та ведучий радіопрограми «Філософські діалоги» та телепрограм «Свобода думки», «Мистецтво життя», «Нічні роздуми».

Завантажити статтю