Трінклер Микола Петрович

ТРІ́НКЛЕР Микола Петрович (07(19). 11. 1859, Санкт-Петербург — 10. 08. 1925, м. Євпаторія, нині АР Крим, похований у Харкові) — лікар-хірург. Доктор медицини (1898), професор (1905). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Харківський університет (1883), де був залишений стипендіатом для під­готовки до професорського зва­н­ня, від 1905 працював екс­траординарним професором, завідувачем кафедри хірургічної патології з десмургією та вче­н­ням про вивихи і пере­ломи, від 1913 — завідувачем кафедри факультетської хірургічної клініки. Сприяв від­кри­т­тю амбулаторій та стаціонарів у закладах Товариства Червоного Хреста, консультував у лікарні Харківського медичного товариства. Член журі з присудже­н­ня Нобелівської премії. Спів­організатор Товариства російських хірургів, засновник секції хірургів Харківського медичного товариства. Від­повід­альний редактор журналу «Врачебное дело». 1910 вдруге в Росії виконав гастректомію. Ви­вчив і описав вісцеральний сифіліс та його прояви у формі хірургічних захворювань. Прихильник радикального лікува­н­ня зло­якісних ново­утворень у ран­ньому періоді, широко за­стосовував променеву терапію, місцеву та загальну хіміотерапію. Досліджував про­блеми лікува­н­ня хірургічних інфекцій, уражень опорно-рухового апарату, гнійної хірургії. Низку праць присвятив пита­н­ням механічних причин та ролі запальних процесів в етіології пістряка. За­пропонував методику дренажува­н­ня шлуночків головного мозку. Імʼям вченого на­звано вулицю у Харкові.

Завантажити статтю