Савін Гурій Миколайович

СА́ВІН Гурій Микола­йович (19. 01(01. 02). 1907, м. Весьєгонськ, нині Тверської обл., РФ — 28. 10. 1975, Київ) — фахівець у галузі механіки. Батько В. Савіна. Доктор фізико-математичних наук (1941), професор (1941), академік АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1966). Сталінська премія (1952). Премія імені О. Дин­ника АН УРСР (1973). Закінчив Дні­пропетровський фізико-хіміко-математичний ін­ститут (нині Дні­про, 1932). Викладав 1932—41 на кафедрі будівельної механіки Дні­пропетровського інженерно-будівельного ін­ституту; 1940—45 — директор Ін­ституту гірничої механіки АН УРСР (Дні­пропетровськ); 1945—48 очолював Львівську філію АН УРСР; 1945—49 — завідувач кафедри теоретичної механіки, 1950—52 — завідувач кафедри теорії пружності, 1948—51 — ректор Львівського університету; 1952—57 — віце-президент АН УРСР, водночас — завідувач від­ділу математичної теорії пружності Ін­ституту математики АН УРСР, голова Ради з ви­вче­н­ня продуктивних сил УРСР АН УРСР; 1958—75 — завідувач від­ділу математичної теорії пружності, 1958—59 — директор Ін­ституту механіки АН УРСР (усі — Київ). За сумісництвом 1954—73 — професор механіко-математичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка. Основний напрям наукових досліджень — механіка суцільного середовища. Ви­вчав пита­н­ня концентрації напружень в ізо- та анізотропних середовищах біля отворів, контактні задачі теорії пружності; динаміку пружної нитки (каната) змін­ної довжини. За­ймався механікою композиційних матеріалів і пита­н­нями реології, зокрема роз­робле­н­ням теоретичних основ механіки полімерних матеріалів. Наукові праці в галузі гірського тиску та динамічної теорії роз­рахунку шахтних канатів. Від­повід­альний редактор журналу «Прикладна механіка» (1955—75). На фасаді Ін­ституту механіки НАНУ С. встановлено меморіальну дошку (1985).

Завантажити статтю