СА́ВЧЕНКО Володимир Па­влович (14. 09. 1882, м. Сквира Київської губ., нині Білоцерківського р-ну Київської обл. — 18. 11. 1957, м. Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Чоловік Н. Дорошенко-Савченко. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (нині Харківська обл., 1905), при­скорений курс Військової академії Ген­штабу (Петро­град, нині Санкт-Петербург, 1918). Учасник російсько-японської 1904–05 і 1 ї світової воєн. Від 1918 — в українській армії: старшина штабу Броварської групи, командир оперативного від­ділу штабу Східного фронту; 1919 — нач­штабу Катеринославського республіканського коша, нач­штабу 6-ї, згодом — 8-ї Запорозької дивізій; 1920 — начальник організаційного від­ділу у справах комплектува­н­ня Генерального штабу Армії УНР, згодом — генеральний квартир­мейстер Запорозької групи військ, нач­штабу 1-ї Запорозької дивізії. Від кінця 1920 мешкав у таборах для інтернованих частин Армії УНР у Пикуличах, Вадовицях, Стшалкові, Каліші (усі — Польща). В остан­ньому був спів­організатором творчих товариств «Вінок» і «Веселка», табірного видавництва «Чорномор». 1925 став спів­засновником Українського воєн­но-історичного товариства, що збирало і редагувало матеріали до історії українського війська та видавало збірник «За державність» (Каліш, 1929–34; Варшава, 1935–38). Спів­працював із числен­ними табірними й позатабірними ви­да­н­нями, його стат­ті й роз­відки, здебільшого на військові теми, друкували часописи «Табор» (Каліш, 1923–24; Варшава, 1927–39), «За державність», «Дні­про» (Львів, 1922–24, 1926–40), а також газети «Діло», «Львівські вісті», «Краківські вісті», «Свобода» (США), «Новий шлях» (Канада). 1944 ви­їхав до Німеч­чини, звідки після 2-ї світової війни емігрував до США. Брав участь у діяльності українських комбатантських організацій. На його честь пере­йменовано вулицю у м. Бровари Київської обл.