Садовський Валентин Васильович

Визначення і загальна характеристика

САДО́ВСЬКИЙ Валентин Васильович (27. 08. 1886, с. Пліщин Заславського пов. Волинської губ., нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл. — 24. 11. 1947, Київ) — економіст, соціолог, громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ (1935). Закінчив юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1909) та економічне відділення Петроградського політехнічного інституту (нині Санкт-Петербург, 1915). Від осені 1915 на службі у Земському Союзі. 1917–21 — у вищих органах влади Української держави як представник УСДРП (1904). Був членом Виконавчого Комітету Малої Центральної Ради, генеральним секретарем (міністром) судових справ у Генеральному Секретаріаті, членом Пленуму Центральної Ради, Центрального бюро профспілок України. Брав участь у підготовці двох перших Універсалів Центральної Ради. Одночасно викладав на курсах українознавства та позашкільної освіти. Від 1920 С. на еміграції: спочатку у Польщі (м. Тарнув), а 1922–25 — у Львові. 1920–22 — міністр праці Директорії УНР в екзилі. 1925–36 працював в Українській Господарській Академії (УГА) у м. Подєбради (Чехо-Словаччина): професор і завідувач кафедри соціальної політики та економічної географії (1931–36). Після її реорганізації в Українську Господарсько-Технічну Академію, працював у ній, переїхавши в Прагу. Від серпня 1945 — професор і завідувач кафедри політекономії УВУ в Празі. Розробив теорію економічного району (1929), здійснив економічне районування України. Написав навчальні посібники з економічної географії України та світу, регіональної економіки, соціального забезпечення. Автор низки статей у 3 т. «Української загальної енцикльопедії» (про народне господарство України, промисловість і торгівлю на західноукраїнських землях, Наддніпрянщині). Від 1906 — на журналістській роботі: був редактором, співредактором і дописувачем газет та журналів: «Праця», «Боротьба», «Слово», «Рада», «Украинская жизнь», «Робітнича газета», «Літературно-науковий вісник», «Дзвони», «Українська трибуна», «Діло», «Новий час», «Українське життя», «Тризуб» та ін. Заарештований радянською контррозвідкою 12 травня 1945 у Празі. Засуджений Військовим трибуналом НКВС у березні 1946 на 10 р. тюремного ув’язнення. Загинув у в’язниці. Реабілітований 1993. 2018 КМ України засновано стипендію для студентів-правників вузів імені С. У м. Шепетівка на його честь названо вулицю.

Завантажити статтю