Загорецький Іван Андрійович
ЗАГОРЕ́ЦЬКИЙ Іван Андрійович (13. 02. 1937, с. Купин Смотрицького р-ну Вінницької обл., нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл.) — архітектор. Заслужений архітектор Молдовської РСР (1986). Член СА СРСР (1966; нині член НСАУ). Державні нагороди СРСР. Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту (1961). Відтоді працював архітектором і керівником групи у Казахстані: спочатку в м. Алма-Ата (нині Алмати), потім — у проєктному інституті «Цілингіпросільпгосп» (нині Астана); 1964–91 — у проєктному інституті «Молдгіпробуд» (Кишинів): старший архітектор, керівник групи, головний архітектор, від 1986 — керівник комплексної майстерні № 1; 1991–94 — головний архітектор проєктів бюро «Новатор» (м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.); від 1994 — головний архітектор проєктів Кам’янець-Подільського відділення Київського спеціального проєктно-конструкторського бюро (нині приватне підприємство «Проєкт-Менас»). Серед реалізованих проєктів — широкоформатний кінотеатр на 1200 місць (1966–70), 14-поверхові експериментальні житлові будинки в просторовому рамному каркасі (1966–77), автовокзал (1967–72), мікрорайон № 3 (1970–90) у м. Бєльці, 9-поверхові кам’яні житлові будинки у м. Тирасполь (1973–77), мікрорайон у м. Рибниця (1983–93; усі — Молдова), автовокзал (1970–74), мікрорайон № 6 (1973–78), забудова вулиці Радянської армії (1976–82), Палац Республіки (1979–84) у Кишиневі; шкільний комплекс з зимовим садом і басейном у смт Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу (РФ, 1984–90); 16-поверховий готель «Південний» з монолітного залізобетону в смт Сергіївка Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. (1980–84); будинок для осіб похилого віку на вулиці Пушкінська (нині І. Мазепи, 1992–94), податкова інспекція (1995–98, 2001–04), блоковані житлові будинки (котеджі; 1996–2000) на вулиці І. Огієнка, багатоповерхові житлові будинки на вулицях Т. Шевченка, № 23 (1995–98), Пушкінська, № 21 (1999–2001), Матросова (нині І. Виговського; 2002–05), на розі проспекту М. Грушевського та вулиці Червоноармійська (нині Героїв Небесної сотні; 2003–05), на вулиці Д. Галицького (2006–10), житлові комплекси на вулицях Смірнова (нині І. Брановицького; 2002–13), Князів Коріатовичів, № 47 (2003–14), Привокзальна, № 22 (2005–14), недільна школа та їдальня для безхатченків при соборі Олександра Невського (2002–03), супермаркет «Фуршет» на перехресті вулиць Д. Галицького та Гагаріна (нині С. Бандери; 2005–07), реконструкція будинку відпочинку «Поділля» під готельний комплекс «HALATUR» на перехресті вулиць Лесі Українки та І. Франка (2001–04) у Кам’янці-Подільському.
Рекомендована література
- Колотовкин А. В., Шойхет С. М., Эльтман И. С. Архитектура Советской Молдавии. Москва, 1987;
- Загорецкий И. А. // Дизайн. Архитектура. Стиль. 2012. № 16;
- Урсу Н. Митці Кам’янця-Подільського: архітектори, мистецтвознавці, художники. Кам’янець-Подільський, 2016.