Бондарев Андрій Леонтійович

БО́НДАРЕВ Андрій Леонтійович (20. 08. 1901, х. Бондарев Курської губ., нині у складі с. Боровки Бєлгородської обл., РФ — 23. 09. 1961, там само) — військовик. З походження українець. Гвардії генерал-лейтенант (1943). Герой Радянського Союзу (1943). Учасник радянсько-фінської і 2-ї світової воєн. Державні та бойові нагороди СРСР. В армії від 1921. Закінчив Київську об’єднану військову школу (1927), курси вищого начальницького складу при Військовій академії імені М. Фрунзе (1941), Академію Генштабу (1942; обидві — Москва) та вищі курси при ній (1954). Відзначився у вересні 1943 як командир 17-го гвардійського стрілецького корпусу під час форсування Дніпра та Прип’яті. Від 1944 на чолі 101-го стрілецького корпусу брав участь у Львівсько-Сандомирській і Західно-Карпатській наступальних операціях. 24 червня 1945 на параді Перемоги у Москві командував зведеним полком 4-го Українського фронту. Після війни продовжив службу в армії. Від 1955 — у відставці через хворобу. 1960 обраний головою колгоспу в рідному селі. Його ім’ям названо вулицю у м. Новий Оскол Бєлгородської обл.

Завантажити статтю