Ящуржинський Хрисанф Петрович
ЯЩУРЖИ́НСЬКИЙ Хрисанф Петрович (19(31). 03. 1852, с. Молодецьке Уманського пов. Київської губ., нині Уманського р-ну Черкаської обл. — осінь 1923, там само) — фольклорист, етнограф, педагог. Закінчив Варшавський університет (1879). Від 1884 викладав у навчальних закладах Керчі та Сімферополя. Стояв біля витоків створення Таврійської вченої архівної комісії (1887). Згодом переїхав до Одеси, де викладав в місцевому університеті. 1911 повернувся на батьківщину, де став одним із засновників Уманського краєзнавчого музею. 1913 став головою Уманського відділення Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва. Досліджував родильні, хрестильні, весільні, поховальні, різдвяні, весняні, купальські обряди та пісні; родинно-побутову поезію; казки, легенди, перекази. З’ясував, що для українських пісень характерна особлива любов до природи, яка простежується в символах, порівняннях, уподібненнях, вони відзначаються м’якістю та теплотою почуттів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Лирические малорусские песни, по преимуществу свадебные, сравнительно с великорусскими. Варшава, 1880; О превращениях в малорусских сказках // Киев. старина. 1891. № 3; Поверья и обрядности родин и крестин // Там само. 1893. № 7; Свадьба малорусская как религиозно-бытовая драма // Там само. 1896. № 11; Рождественская интермедия (коза) // там само. 1898. № 10.
Рекомендована література
- Косміна Т. Х. П. Ящуржинський. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К., 1991;
- Павленко М. Учитель-націоналіст Хрисанф-Крисань // Слово Просвіти. 2003. Ч. 32;
- Шендеровський В. Хрисанф Ящуржинський, етнограф і фольклорист // Пам’ять століть. 2006. № 6;
- Священницька родина Ящуржинських у громадсько-політичному житті України ХІХ ст. // Наук. зап. Вінн. пед. ун-ту. 2008. Вип. 13. Силка О. З., Синявська Л. І. Інтелектуальний простір Хрисанфа Ящуржинського (1852–1932) // Український історичний журнал. 2010. №6
Завантажити статтю
Людина 
