Павлов Євген Федорович
ПА́ВЛОВ Євген Федорович (09. 10. 1941, м. Омськ, РФ — 14. 12. 2020, Чернігів) — живописець. Заслужений художник України (2004). Член НСХУ (1988). Закінчив Республіканську художню середню школу імені Т. Шевченка (Київ, 1962; викладачі П. Жаров, В. Кравченко). Працював у Кременчуцьких (Полтавська обл., від 1967) та Чернігівських (від 1981) художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. Основні галузі — станковий живопис та графіка, монументальне мистецтво. У доробку — пейзажі, натюрморти із зображенням старовинних предметів, тематичні полотна, портрети. Для творчості характерні виразний рисунок, колорит, узагальнення цілого та деталей. Автор декоративних рельєфів («Мирний атом» (1986) на фасаді будівлі ЧАЕС у Припʼяті Київської обл.), 5 мозаїчних панно у Чернігові, зокрема «Материнство» (1989; демонтовано 2019) на фасаді пологового будинку, «Лікар» (1990) на фасаді поліклініки МВС України. Учасник всеукраїнських мистецьких виставок від 1985. Персональні — у Чернігові (1991, 2001 — обидві ювілейні). Деякі роботи П. зберігаються у Чернігівському художньому музеї, в зібранні Міністерства культури України (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (1961), «Зимова тиша» (1975), «Старий дім, старі речі», «Натюрморт із дитинства» (обидва — 1976), «Чернігівщина» (1985), «Недільний вечір», «Розмова» (обидва — 1987), «Ретро» (1994), «Сніданок» (1997), «Старе дзеркало», «Балет № 1» (обидва — 1998), «Чернігівський Кавказ», «Лісковиця взимку» (обидва — 2000), «Іванна», «Сонячний серпень», «Чернігів. Осінній вечір», «Автопортрет із родиною», «Чернігів відпочиває» (усі — 2001), «Зимовий ранок у провінції», «Сонячний ранок» (обидва — 2002), «Старий музикант, стара оселя» (2003), «Різдвяний день» (2007), «Травневий день», «Чоловіча розмова» (обидва — 2008).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 