Павлоградський механічний завод

ПАВЛОГРА́ДСЬКИЙ МЕХАНІ́ЧНИЙ ЗАВО́Д — під­приємство у галузі машинобудува­н­ня. Належить до структури Державного космічного агентства України як філія Пів­ден­ного машинобудівного заводу (Дні­про, від 1960-х рр.).

Засноване 1931 у м. Павло­град (нині Дні­пропетровської обл.) як полігон для ви­пробува­н­ня артилерійських і авіаційних боє­припасів. 1941 устаткува­н­ня та частину робітників було еваку­йовано на схід СРСР. Після звільне­н­ня від окупації під­приємство від­новило свою діяльність у Павло­граді. 1963—66 — Спеціальний виробничий обʼєкт № 8, від 1966 — П. м. з. Від 1960-х рр. на під­приємстві виготовляли й ви­пробовували ракетні двигуни на твердому паливі. Під час «холодної війни» П. м. з. став потужним виробником між­континентальних балістичних твердопаливних ракет різних типів — морського, шахтного та залізничного базува­н­ня. 1971, окрім основної продукції, освоєно випуск товарів побутового вжитку. Кризові явища в економіці після від­новле­н­ня незалежності України спонукали керівництво до окресле­н­ня нових напрямів діяльності під­приємства. Від 2-ї половини 1990-х рр. на П. м. з. виробляли комплектова­н­ня для трактора ЮМЗ, ремонтували гірничо-шахтне обладна­н­ня, сільськогосподарську техніку, надавали послуги ви­пробувальної бази артполігону, випускали комплектувальні вироби на твердому паливі для ракет-носіїв, роз­бирали та ліквідовували раніше виготовлені ракети СС-24 за про­грамою обмеже­н­ня стратегічних на­ступальних озброєнь.

Нині під­приємство належить до головних виконавців Державного оборон­ного замовле­н­ня України, виробляє елементи ракетно-космічної техніки, бере участь у модернізації й виготовлен­ні засобів залпового вогню, тактичних ракет, ви­пробовує боє­припаси, роз­виває нові напрями сільськогосподарського машинобудува­н­ня, а також виготовле­н­ня різних видів цивільної продукції. З початком повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2024) П. м. з. за­знав неодноразових ворожих ракетних об­стрілів. 1965—95 директором заводу був В. Шкуренко, нині — В. Кириченко.