Шум Віталій Андрійович
ШУМ Віталій Андрійович (03. 01. 1954, с. Некрасове Глухівського, нині Шосткинського р-ну Сумської обл.) — майстер художнього різьблення на дереві, архітектор. Заслужений майстер народної творчості України (2012). Обласна премія імені П. Рудя (1985). Член НСМНМУ (1991; один із організаторів Сумського осередку, від 2011 — його голова), НСАУ (1991). Закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту (1981). Відтоді працював у Сумах на різних посадах в інституті «Діпрохіммаш»; головним архітектором в інституті «Сумипроєкт» (від 1992); викладачем у гуртках різьблення на дереві та гончарства в Центрі естетичного виховання загальноосвітньої школи № 24 (1994–99); вчителем образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі № 6 (1999–2001); головним архітектором Творчо-виробничої майстерні архітектурного проєктобудування «БББ» (від 2001); директором ТОВ «НОЙЗ» (від 2006). Різьбленням на дереві захопився в дитинстві; майстерності навчався в батька-столяра. Автор рельєфів, круглих скульптур малих форм, проєкту дитячого міського парку «Казка» (Суми). Основний жанр — народна сюжетна дерев’яна скульптура. У багатьох роботах відтворює життя та побут сільських трудівників. Звертається до шевченкіани, тем української минувшини, козацтва, кобзарства. Вироби декорує тригранно-виїмчастим різьбленням. Оригінальні рельєфи побудовані на поєднанні скульптурної форми й графічного різьблення. Використовує ритм лінійного рисунка, пластичне багатство об’ємно-просторових форм, різноманітні технічні прийоми оброблення деревини. Твори вирізняються ліризмом, почуттям гумору, любов’ю до історії рідного краю. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок від 1980. Персональні — у Сумах (1982, 1990, 2004, 2013–14, 2024). Деякі твори Ш. зберігаються в зібранні Дирекції художніх виставок України (Київ), Сумському художньому та Дніпровському історичному музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Щаслива старість» (1981), «Покоління» (1983), «Луківна» (1985), «Кобзар» (1991), «Чумацький шлях» (1992), «Дід Опанас» (1999), «Мені тринадцятий минало...», «Кобзар з поводирем» (обидва — 2000), «Біля печі», «Коза Катька» (обидва — 2001), «Гончар» (2002), «Проводжала на війноньку, дарувала хустиноньку...» (2003), «Весна» (2004), «Козак Мамай» (2006), «На панщині пшеницю жала...» (2009), «Софійка» (2011), «Остап Вересай» (2012), «На Сорочинський ярмарок» (2016), «Збір урожаю» (2020), «Наталчині онуки» (2023); скульптура «Київська Русь» у Глухові (2020).
Рекомендована література
- Яніна І. Золоті руки майстра // Червоний промінь. 1991, 30 листоп.;
- Кочерженко Є. Мистецький шлях Віталія Шума // Народне мистецтво. 2003. № 1–2;
- Торопова Т. Виталий Шум — деревянных дел мастер // В двух словах. 2006, 4 мая;
- Майстри декоративно-ужиткового мистецтва Сумщини. С., 2008;
- Вертіль О. І дерево має душу [про персональну виставку В. Шума] // Урядовий кур’єр. 2014, 9 січ.
Фотоілюстрації
_.jpg "В. Шум. Скульптура «Київська Русь» у Глухові (Сумська обл.). 2020. Дерево, різьблення")
Завантажити статтю
Людина 
