Павлоградхіммаш

«ПАВЛО­ГРАДХІМ­МА́Ш» — під­приємство хімічного машинобудува­н­ня. Було найдавнішим у м. Павло­град Дні­пропетровської обл. (від першої половини 2020-х рр. не працює). Сформоване у радянський період на базі 4-х великих під­приємств кінця 19 — початку 20 ст.: заводу Ф. Захарова, що від­ливав дрібні чавун­ні та мідні деталі для сільськогосподарських машин і побутових потреб населе­н­ня (заснований 1878); бричкового заводу Торгового дому «М. Магазинер і сини» (1890); заводу з виробництва сільськогосподарських машин і реманенту (сівалки, віялки, брички, борони, кошики, граблі) німецьких під­приємців Леппа і Вальмана (1899); заводу Сігала та Мошкевича (спочатку пере­робляло сільськогосподарську продукцію та вичиняло шкіру, від 1914 виготовляло обоз для армії і селянські брички). На початку 1920-х рр. обозний завод Сігала і Мошкевича та бричковий завод Магазинера обʼ­єд­нали в Третє фабрично-заводське під­приємство з виробництва деревʼяних деталей та скла­да­н­ня ходів і бричок, а під­приємства Ф. Захарова та Леппа і Вальмана — у Перший державний завод з виготовле­н­ня осей і чавун­ного лиття. 1924—31 — у під­порядкуван­ні Павло­градського промкомбінату. 1926 від­крито школу фабрично-заводського на­вча­н­ня.

1931 на базі Третього фабрично-заводського під­приємства та Першого державного заводу створено Павло­градський обозномеханічний завод. Після рекон­струкції під­приємство випускало телефон­ні та кулеметні тачанки, патрон­ні й санітарні двоколки, кіно-радіо тачанки, військові обози, борони та шнекові навантажувачі для шахт Донбасу. У 2-й половині 1930-х рр. на новому пром­май­данчику введено в екс­плуатацію зварювальний, колесошиновальний, кузовий, деревооб­робний і сушильний цехи. З на­ближе­н­ням фронту у вересні 1941 Павло­градський обозно-механічний завод еваку­йовано спочатку в с. Похвистнево Куйбишевської обл., а потім — у м. Балашов Саратовської обл. (обидва — РФ). Там під­приємство випускало обозно-транс­порт­не спорядже­н­ня для армії. Восени 1943 його повернуто в Павло­град. Одночасно з випуском основної продукції на заводі почали виготовляти предмети побутового вжитку: табуретки, дитячі коляски, вішалки для одягу. На­прикінці 1940-х рр. освоєно виробництво волокуш різної вантажопід­йомності, корчувальних борон, зерно­очисних та ін. сільськогосподарських машин. Від 1956 — Павло­градський завод сільськогосподарського машинобудува­н­ня. Виробляли зернонавантажувачі ЗП-40, по­дрібнювачі грубих кормів ІГК-30, універсальні навісні волокуші ВНУ-3.

Від 1959 — Павло­градський завод хімічного машинобудува­н­ня. Освоєно випуск хімічного устаткува­н­ня з алюмінію, нержавіючих і вуглецевих сталей. На початку 1960-х рр. діяли цехи: хімобладна­н­ня, механо-пресовий, деревооб­робний, ливарний, ремонтно-інструментальний. Для потреб хімічної промисловості виготовляли ректифікаційні колони, реактори, ємності, теплооб­мін­ники, для виробництва мінеральних добрив — комплектні технологічні лінії, трубні збірки, для тварин­ницьких комплексів — динамічні сітчасті фільтри. 1969 створено нові зразки машин і апаратів, зокрема пластинчато-ребристі теплооб­мін­ники, установки для зберіга­н­ня і пере­качува­н­ня роз­чин­ників. У 1970-х рр. побудовано нові складальний та інженерно-лабораторний корпуси; роз­роблено 19 дослідних зразків хімобладна­н­ня, освоєно 13 нових видів продукції. Від 1996 — ВАТ «Павло­градхім­маш». Тоді ж під­приємство у значних кількостях виробляло кожухотрубчасті теплооб­мін­ники, ємнісне обладна­н­ня різних марок і характеристик, посуд із нержавіючої сталі.

Від 2017 — ПрАТ «П.». Остан­нім часом під­приємство випускало металеві баки, резервуари і контейнери, духові шафи, печі та пічні пальники, промислове холодильне і вентиляційне устаткува­н­ня тощо.