Шевченко Михайло Васильович

Визначення і загальна характеристика

ШЕВЧЕ́НКО Михайло Васильович (19. 08. 1947, с. Обитове Кролевецького, нині Конотопського р-ну Сумської обл.) — поет. Член НСПУ (1977). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» 3-го (2007) та 2-го (2017) ступенів. Лауреат багатьох літературних премій. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут (1970). Працював у редакції газети «Комсомолець Полтавщини» (1969–82), завідувачем відділу літератури і мистецтва газети «Молодь України» (1982–86), відповідальним секретарем Київської організації СПУ (1986–89), директором Бюро пропаганди художньої літератури (1989–93), Літфонду, секретарем НСПУ (1993–2002). Редагував журнал «Криниця» (Полтава, 1993–96). Голова оргкомітетів Міжнародного Шевченківськото свята «В сім’ї вольній, новій» (1987–2002) та Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» (від 1994). У доробку — громадська, пейзажна та інтимна лірики, звертається до античних сюжетів. У поезії — виразний філософський струмінь, соціальна гострота й злободенність. Ліричний герой — наш сучасник, який розмірковує про вічні людські цінності, втративши яких, втратимо й націю. Окремі твори перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та ін. мовами. У перекладі російською вийшли збірки «Судьба» (1977), «Ранние птицы» (1983) та «Полынь вечерняя» (1984; усі — Москва). Низку віршів Ш. поклали на музику композитори Ю. Рожков, М. Гаденко, О. Коляда, М. Збарацький. Упорядник видання «Найкращі пісні України» (2-е вид., К., 1995).

Завантажити статтю