Шевченко Михайло Васильович

ШЕВЧЕ́НКО Михайло Васильович (19. 08. 1947, с. Обитове Кролевецького, нині Конотопського р-ну Сумської обл.) — поет. Член НСПУ (1977). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» 3-го (2007) та 2-го (2017) ступенів. Лауреат багатьох літературних премій. Закінчив Полтавський сільськогосподарський ін­ститут (1970). Працював у редакції газети «Комсомолець Полтавщини» (1969—82), завідувачем від­ділу літератури і мистецтва газети «Молодь України» (1982—86), від­повід­альним секретарем Київської організації СПУ (1986—89), директором Бюро пропаганди художньої літератури (1989—93), Літфонду, секретарем НСПУ (1993—2002). Редагував журнал «Криниця» (Полтава, 1993—96). Голова оргкомітетів Між­народного Шевченківськото свята «В сімʼї вольній, новій» (1987—2002) та Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» (від 1994). У доробку — громадська, пейзажна та інтимна лірики, звертається до античних сюжетів. У поезії — виразний філософський струмінь, соціальна гострота й злободен­ність. Ліричний герой — наш сучасник, який роз­мірковує про вічні людські цін­ності, втративши яких, втратимо й націю. Окремі твори пере­кладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та ін. мовами. У пере­кладі російською ви­йшли збірки «Судьба» (1977), «Ран­ние птицы» (1983) та «Полынь вечерняя» (1984; усі — Москва). Низку віршів Ш. поклали на музику композитори Ю. Рожков, М. Гаденко, О. Коляда, М. Збарацький. Упорядник ви­да­н­ня «Найкращі пісні України» (2-е вид., К., 1995).

Завантажити статтю