Попов Ілля Миколайович

ПОПО́В Ілля Микола­йович (псевдонім — Доля; 1907, Севастополь — ?) — поет. Дитячі та юнацькі роки минули в с. Василівка на Запоріж­жі. За освітою — вчитель. Учасник будівництва Дні­прогесу та Каховської ГЕС. Очолював (до 1930) запорізьке літературне обʼ­єд­на­н­ня «Струм». Дебютував 1927 добіркою віршів у газеті гідробудівників «Пролетар Дні­пробуду», потім їх друкували в обласній та центральній періодиці — газетах «Червоне Запоріж­жя» «Селянське життя», журналі «Перець». 1929 окремою книгою ви­йшла його поема «Оляна», 1941 — збірка байок «Лукаві облич­чя». Деякі його твори вміщені у колективній збірці байок та гуморесок «Пером під корінь» (1956), в антологіях «Україна сміється» (1960), «Українська радянська байка» (1966), «Українська байка» (1983) та ін. Зібрав, пере­клав українською мовою та упорядкував «Книгу веселої мудрості» (К., 1968).

Завантажити статтю