Попов Ілля Миколайович
ПОПО́В Ілля Миколайович (псевдонім — Доля; 1907, Севастополь — ?) — поет. Дитячі та юнацькі роки минули в с. Василівка на Запоріжжі. За освітою — вчитель. Учасник будівництва Дніпрогесу та Каховської ГЕС. Очолював (до 1930) запорізьке літературне об’єднання «Струм». Дебютував 1927 добіркою віршів у газеті гідробудівників «Пролетар Дніпробуду», потім їх друкували в обласній та центральній періодиці — газетах «Червоне Запоріжжя» «Селянське життя», журналі «Перець». 1929 окремою книгою вийшла його поема «Оляна», 1941 — збірка байок «Лукаві обличчя». Деякі його твори вміщені у колективній збірці байок та гуморесок «Пером під корінь» (1956), в антологіях «Україна сміється» (1960), «Українська радянська байка» (1966), «Українська байка» (1983) та ін. Зібрав, переклав українською мовою та упорядкував «Книгу веселої мудрості» (К., 1968).
Рекомендована література
- Косяченко В. Похвальне слово веселій мудрості // Жовтень. 1970. № 6;
- Його ж. Українська радянська байка: Літ.-крит. нарис. К., 1972.
Завантажити статтю
Людина 
