Райхерт-Тот Яніна
Визначення і загальна характеристика
РА́ЙХЕРТ-ТОТ Яніна (22. 06. 1895, м. Старий Самбір, нині Самбірського р-ну Львівської обл. — 07. 03. 1986, м. Краків, Польща) — скульпторка. Членкиня «Союзу десяти пластиків», СХУ (1939). Навчалася в Художньо-промисловій школі у Львові (1915–18), Краківській АМ (1918–21; викладач К. Лящка). Співпрацювала з К. Дуніковським, Е. Віттігом на Міжнародній виставці у Брюсселі (1925). Певний час перебувала під впливом П. Пікассо, Ж. Ліпшица і К. Бранкузі, про що свідчать елементи кубізму в деяких її творах. Після періоду наступних інспірацій, зокрема стилістикою ар деко, сформувала власний почерк із прагненням до тектонічності, конструкції та ритму. Учасниця мистецьких виставок у Львові (1927 — дві експозиції, 1929–30, 1939–40). Персональна — у Львові (1927). Виконувала в гіпсі, алебастрі, дереві, бронзі портрети, фігурні композиції, статуї, а також вівтарі в костелах (зокрема головні в костелах св. Марії Магдалини (1925–26) та св. Єлизавети (1934) у Львові), пам’ятники.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Голова дівчини» (1920), «Пілот» (1924–26), «Танцівниця» (1926), «Прохання» (1929), «Невільники кохання» (1929–30); моделі пам’ятників — Ю. Словацькому (1928) та М. Конопницькій (1938–39) у Львові; пам’ятник піхотинцям у Бережанах (нині Тернопільської обл., 1933, не збережений).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
