ЧЕБА́НОВ Валентин Анатолі­йович (29. 11. 1974, Харків) — хімік. Доктор хімічних наук (2010), професор (2012), академік НАНУ (2025). Державна премія України в галузі науки і техніки (2019). Закінчив Харківський університет (1996), де й працює за сумісництвом: від 2012 — завідувач кафедри прикладної хімії. Від 1999 — у Науково-технологічному комплексі «Ін­ститут монокри­сталів» НАНУ: 2002–10 — вчений секретар, 2011–14 — за­ступник генерального директора з наукової роботи, 2014–17 — в. о. генерального директора, від 2017 — перший за­ступник генерального директора з наукової роботи НТК та директор Ін­ституту хімії функціональних матеріалів (до 2024 — Науково-дослідне від­діле­н­ня хімії функціональних матеріалів), водночас 2008–22 — завідувач лабораторії фізико-хімічних процесів, від 2023 — завідувач від­ділу органічної та біо­органічної хімії. Ініціював широке викори­ста­н­ня в Україні некласичних методів активації хімічних і фізико-хімічних процесів — мікрохвильового й ультра­звукового ви­проміне­н­ня, що до­зволило роз­винути новий напрям у роз­роблен­ні функціональних матеріалів. Провадить роботи з роз­робле­н­ня неорганічних і гібридних органо-неорганічних сорбційних матеріалів для селективного вилуче­н­ня важких металів та радіонуклідів, дослідже­н­ня новітніх супрамолекулярних систем типу «гість—хазяїн». Під його керівництвом виконують повний цикл фундаментальних і прикладних досліджень від синтезу компонентів та самих супрамолекулярних комплексів до ви­вче­н­ня їх структури, стабільності та факторів, що впливають на вивільне­н­ня молекул «гостя». Роз­робле­н­ня від­повід­них препаратів та їх польові ви­пробува­н­ня до­зволили створити нові матеріали, які за­стосовують у сільському господарстві. Також наукові інтереси повʼязані із ви­вче­н­ням нових фото- та радіочутливих органічних сполук для подальшого створе­н­ня фотохромних матеріалів і візуальних індикаторів радіо­активності. Ще один важливий науковий напрям — реалізація ключових етапів створе­н­ня сучасних матеріалів фармацевтичного при­значе­н­ня, таких як роз­виток можливостей органічної хімії у напрямах пошуку нових органічних реакцій і новітніх методів синтезу, зручних та до­ступних ре­агентів і каталізаторів; встановле­н­ня тонкої хімічної структури сполук, дослідже­н­ня їх біо­логічної активності та аналіз кореляцій структура-властивості; цілеспрямований дизайн лікоподібних молекул; роз­робле­н­ня компонентів та технологій лікарських засобів, напів­промислових технологій для фармації та їх подальше мас­штабува­н­ня. Разом із колегами від­крив і детально дослідив декілька нових органічних реакцій, що призводять до утворе­н­ня біо­логічно активних сполук. Спільно з С. Десенком уперше за­пропонував та роз­винув стратегію керува­н­ня хемоселективністю багатокомпонентних реакцій та концепцію реакцій, що пере­микаються.