Цеглинський Григорій Іванович

ЦЕГЛИ́НСЬКИЙ Григорій Іванович (псевдоніми і криптоніми: Григорій Григорієвич, Падура, Григорій Ц., Г. Г., Г. Ц., Ц; 09. 03. 1853, м. Калуш, нині Івано-Франківської обл. — 23. 10. 1912, Відень, похований у м. Пеpемишль, нині Підкарпатського воєводства, Польща) — прозаїк, драматург, публіцист, громадсько-культурний діяч. Брат Р. Цеглинського. Навчався у гімназіях Коломиї (нині Івано-Франківської обл.) та Станіслава (нині Івано-Франківськ). 1874–79 студіював класичну і слов’янську філологію у Віденському університеті, брав участь у діяльності студентського товариства «Січ». Від 1879 — у Львові. Викладав в українській Академічній гімназії, рецензував та укладав шкільні підручники. Від 1888 — управитель українських відділів при польській гімназії у Пеpемишлі, доклав чимало зусиль для організації 1895 самостійної української гімназії, став її директором. Саме на перемишльський період життя Ц. припав розквіт його освітянської та літературної діяльності (драматичні твори «Ворожбит», «Торговля жемчугами», «Кара совісти», «Аргонавти»). Школу розглядав як органічну клітину культурного життя, стверджував, що повинен працювати на широкому громадянському полі, аби добре зрозуміти потреби рідної нації, щоб виховати в альтруїстично суспільному дусі молоде покоління. Брав участь у заснуванні бурси імені св. Миколая (1888), першої української середньої школи-ліцею для дівчат у Галичині (1903), співпрацював із товариством «Український дівочий інститут», Братством імені св. Миколая, що гуртувало свідоме духовенство, світську інтелігенцію та міщанство, а також із товариством «Просвіта», беручи безпосередню участь у створенні кооперативно-економічних установ у Перемишлі («Віра», «Українські щадниці», «Народний дім»). Заснував Українську національно-демократичну партію, як її член об’їжджав повіти, виступав на зборах і вічах. 1907 і 1911 як представник Перемишлянщини був вибраний послом до австрійського парламенту; відзначався ідейною працею на користь свого народу. У часописах «Зоря» (1887–88, її редактор), «Правда», «Діло», «Зеркало», «Нове зеркало», «Перемиський вісник», «Літературно-науковий вістник» публікували його новели й оповідання («Дві пари», «Сини», «На білки», «Різдвяні образки»); розвідки та есе («Де Гіппонакте Ефезіо ямбографо», «Шевченко і його сучасна критика», «Отець і син (про Маркіяна й Володимира Шашкевичів)», «Перший вінок — жіночий альманах», «О. Ю. Гординський-Федькович», «Руський театр»); літературно-мистецькі огляди. Досліджував творчість Т. Шевченка, писав і друкував науково-публіцистичні статті, виступав із доповідями та промовами. Так, у березні 1886 у Львові на вечорі святкування річниці смерті поета виголосив низку програмних моментів народовської партії. Різні грані громадського й культурно-просвітницького життя, до якого мав безпосередню причетність Ц., порушував І. Франко в листах до О. Кониського, М. Драгоманова, В. Лукича, Б. Грінченка, Ольги Франко, М. Павлика, Олени Пчілки, А. Кримського та ін. діячів. 1882–88 разом із адміністратором газети «Діло» Д. Гладиловичем багато часу та організаторського хисту віддавав становленню українського народного театру, власником якого було товариство «Руська бесіда». Більшість драматичних творів Ц. писав безпосередньо для сцени, вони несли в собі актуальні й животрепетні для того часу суспільно-моральні та національно-виховні ідеї. Його п’єси, комедії з успіхом ставила українська театральна трупа І. Біберовича та І. Гриневецького. Ці твори, на думку І. Франка, були зародком «оригінального галицько-українського репертуару», а їх автор «відразу посів майже винятково керівне становище в справах театру», став «головою літературного руху старшого табору галицьких українців народовців».

Рекомендована література

1. Левицький І. Галицько-руська бібліографія XIX ст. (1801–1886). Т. 2. Л., 1895;
   Google Scholar Internet
2. Гординський Я. Двадцятип’ятиліття товариства «Українська громада». Л., 1935;
   Google Scholar Internet
3. Грищак Є. Великий педагог і громадянин: У 25-річчя смерти Григорія Цеглинського. Л., 1938;
   Google Scholar Internet
4. Франко І. Письма до редакції // Зібр. тв.: У 50 т. Т. 27. К., 1980;
   Google Scholar Internet
5. Качкан В. Історичні портрети: Григорій Цеглинський // Освіта. 1993, 22 лют.;
   Google Scholar Internet
6. Його ж. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. Ч. 1. К., 1994;
   Google Scholar Internet
7. Кирчів Р. Григорій Цеглинський // Цеглинський Г. Твори (комедії, драми і дещо з прози). Л., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю