Різоль Микола Іванович

РІЗО́ЛЬ Микола Іванович (19. 12. 1919, Катеринослав, нині Дні­про — 17. 03. 2007, Київ) — баяніст, композитор, педагог. Чоловік Р. Білецької (див. Білецькі), батько Ю. Різоля. Професор (1973). Народний артист УРСР (1990). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Лауреат 1-го Всесоюзного огляду-конкурсу виконавців на народних інструментах (Москва, 1939, 3-я премія) та Республіканського конкурсу артистів естради в складі квартету (1951, 2-а премія). Закінчив Київські музичне училище (1939; кл. О. Магдика) та консерваторію (1951; кл. М. Геліса). Був артистом оркестру народних інструментів «Нарсимфанса» під керівництвом О. Мартинсена при Київській філармонії (1938—40). Разом із сестрами Білецькими (Марією і Раїсою) та І. Журомським 1939 створив при Київській філармонії Квартет баяністів (див. Квартет баяністів ім. М. Різоля), був його художнім керівником (1939—93, водночас виконував партію 2-го баяна). 1938—40 — артист-баяніст театру Червоної армії Київського військового округу, 1941—45 — соліст-баяніст ансамблю пісні і танцю Пів­ден­но-Західного фронту. Ви­ступав із квартетом на радіо і у теле­про­грамах, брав участь у декадах української літератури і мистецтва, в урядових концертах. У листопаді 1989 від­бувся Республіканський фестиваль, присвячений 50-річчю творчої діяльності заснованого Р. уславленого Квартету баяністів Київської філармонії. Водночас 1946—48 викладав у Київському музичному училищі імені Р. Ґлієра, 1948—2006 — у Національній музичній академії України (Київ). Серед учнів — В. Бесфамільнов, С. Грінченко, В. Дорохін, М. Шумський, М. Михальченко, Г. Глотко, В. Булавко, О. Янкевич, А. Тихончук, Є. Каплюк, А. Крюков, Ю. Чу­прина, А. Лупашко, М. Єльцов, О. Сіренко, Е. Габніс, Г. Савков, В. Дяченко, В. Анін. Митець вирізнявся яскравою індивідуальністю, величезною ерудицією, творчою фантазією, тонким художнім смаком, віртуозним володі­н­ням інструменту, великим педагогічним талантом, методологічною чіткістю і ясністю наукових праць. Його наукові роз­робки стали ґрунтовною основою фундаментальної теоретичної бази київської баян­ної школи. Автор Концерту для баяна і симфонічного оркестру (1957), Фантазії на українські теми (1954), Концертної пʼєси на буковинські теми, концертних обробок Другої української рапсодії М. Лисенка (1968), Варіації на тему української народної пісні «Дощик» (1962), концертної обробки угорського народного танцю для баяна (1959), збірки пʼєс для баяна (1952), збірника пʼєс українських радянських композиторів у власній обробці (1954), числен­них обробок народних мелодій і танців, пере­кладень класичних і сучасних творів для складу квартету баяністів, дуету баяністів, для баяна соло (зокрема, Й.-С. Баха, Ґ. Генделя, А. Вівальді, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Ж. Бізе, М. Глінки, П. Чайковського, Р. Ґлієра, Д. Шостаковича, А. Хачатуряна, Т. Хрєн­никова, Г. Жуковського, І. Дунаєвського, М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, Б. Лятошинського, А. Штогаренка, І. Шамо, Ю. Мейтуса, А. Філіпенка, П. Майбороди, М. Чайкіна та ін.). Автор моно­графії «Принципи за­стосува­н­ня пʼятипальцевої аплікатури на баяні: права клавіатура» (Москва, 1977), збірки «Нариси про роботу в ансамблі баяністів: на основі досвіду Квартету баяністів Київської філармонії» (Москва, 1986). Від 2006 проходить Між­народний фестиваль-конкурс юних баяністів та акордеоністів імені М. Різоля (Дні­про).

Завантажити статтю