Рубашов Михайло Борисович

РУБАШО́В Михайло Борисович (17(30). 10. 1912, м-ко Старий Чуднів Житомирського пов. Волинської губ., нині м. Чуднів Житомирського р-ну Житомирської обл. — 05. 01. 1974, Київ) — прозаїк, драматург, критик, журналіст. Член СПУ. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. У 7 р. залишився сиротою. Після закінче­н­ня Київського педагогічного ін­ституту (1940) викладав українську мову та літературу в Житомирському педагогічному училищі. У післявоєн­ний час працював у редакціях газет «Радянська Україна», «Літературна Україна», журналів «Дні­про», «Піонерія». У 1930-і рр. дебютував у періодиці як нарисовець, критик, новеліст. 1959 роз­почав роботу над повістю про Шевченка-художника «Багряні тіні» (К., 1962), яку згодом доповнив завершальним роз­ділом «Правда-мста», що спочатку був опублікований у журналі «Дні­про» (1964, № 3), а 1965 у Києві їх на­друковано однією книгою. Шевченківську тему продовжив в оповіда­н­нях «Роз­бите жорно» та «По­стріл» (опосередковано), що уві­йшли до збірки «Плачуть берези» (1963). У спів­авторстві з М. Талалаєвським написав драму на 3 дії «Світанок» (1964; обидві — Київ), в основу якої покладені від­повід­ні роз­діли повісті «Багряні тіні», що охоплювали період пере­бува­н­ня Т. Шевченка 1829—31 у Вільні (нині Вільнюс), його на­вча­н­ня у художника Й. Рустемаса. Пʼєсу по­ставлено у Рівненському музично-драматичному театрі та Республіканському театрі юного глядача (Київ). Темі 2-ї світової війни Р. присвятив роман «Згага» (К., 1968, у пізніших ви­да­н­нях — «Жага») та повість «Копищанська трагедія» (К., 1970; російський пере­клад — Москва, 1982). Автор низки збірок новел, повістей та оповідань, а також книг для дітей «Іскристе стремено» (1961), «Бджілка» (1972; обидві — Київ). Продовжував створювати пʼєси, зокрема про Т. Шевченка та Лесю Українку. У Чуднові на його честь на­звано вулицю.

Завантажити статтю