Филонович Василь Захарович

ФИЛОНО́ВИЧ Василь Захарович (15. 01. 1894, с. Рогізне Сумського пов. Харківської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 03. 06. 1987, м. Мін­неаполіс, похований у м. Сент-Пол, шт. Мін­несота, США) — військовик, громадсько-політичний діяч. Чоловік В. Михалевич. Генерал-хорунжий Армії УНР. На­вчався у Сумському реальному училищі, закінчив Курську землемірну школу (Росія), при­скорений курс військової школи при Чугуївському військовому училищі (нині Харківська обл., 1915). Учасник 1-ї світової війни. 1917 брав участь в українізації 516-го Мезенського піхотного полку, був делегатом Всеукраїнського військового зʼ­їзду в Києві. 1918 — військовий комен­дант Сумського пов.; 1919 — організатор і командир Сумського окремого куреня 4-го полку Січових стрільців Армії УНР; 1920 — старшина з особливих доручень при Головному Отамані Армії УНР. Учасник пов­станського руху на Катеринославщині. Потрапив у полон до білогвардійців, звідки утік на Кавказ. Член Військової місії УНР у Тифлісі (нині Тбілісі). У складі делегації Кубанського військового отамана прибув до Криму. У листопаді 1920 евакуювався до Стамбула. Від грудня того ж року — голова управи Української громади у Болгарії, товариства «Січ», член тимчасового комітету Українського Червоного хреста у Болгарії. 1922 пере­їхав до Чехо-Словач­чини. Закінчив Вищу технічну школу. При­значений пред­ставником Військового міністра УНР на Балканах (Болгарія, Югославія) і в Туреч­чині. 1929—38 — видавець і спів­редактор журналу «Гуртуймося!» (Прага), член управи Українського військового союзу, Товариства колишніх вояків Армії УНР, Союзу українських старшин у Чехо-Словач­чині, Союзу організацій вояків Армії УНР, Спілки українських журналістів і письмен­ників на чужині, Українського республікансько-демократичного клубу, Товариства «Музей визвольної боротьби України», Центрального союзу українського студентства, Комітету з будівництва памʼятника М. Драгоманову в Софії. Член президії та революційної комісії Української головної еміграційної ради (Париж), Під­готовчого кон­гресового комітету за кордоном (Комітету для склика­н­ня Всеукраїнського національного кон­гресу). Вміщував публікації у тижневику «Тризуб» (Париж). 14—17 березня 1939 — член, нач­штабу Національної оборони Карпатської України. Пере­бував в угорському полоні, після звільне­н­ня жив у Чехословач­чині, від 1951 — у США. 1973—78 — Військовий міністр уряду УНР в екзилі. Голова Товариства прихильників УНР у Мін­неаполісі, Союзу українських ветеранів у США, почесний голова Союзу українських ветеранів Армії УНР. Від­значений Хрестом С. Петлюри, Воєн­ним хрестом, Хрестом від­родже­н­ня в памʼять 60-ліття Армії УНР. Автор спогадів «Березневі дні Карпатської України» (С., 2009). На його честь пере­йменовано вулицю у Дні­прі та провулок у Сумах.