Урюков Борис Олексійович
УРЮ́КОВ Борис Олексійович (19. 07. 1932, м. Калінін, нині Твер, РФ — 07. 02. 2022, Київ) — фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1973), професор (1977). Державна премія СРСР (1982). Закінчив Московський фізико-технічний інститут (1956). Працював 1956–58 у Центральному аерогідродинамічному інституті Міністерства авіаційної промисловості СРСР (м. Жуковський Московської обл.); 1958–70 — в Інституті теоретичної і прикладної механіки Сибірського відділення АН СРСР; 1970–76 — завідувач лабораторії Інституту теплофізики Сибірського відділення АН СРСР (обидва — м. Новосибірськ, РФ); 1976–79 — проректор з наукової роботи Красноярського університету (РФ); 1979–90 — завідувач відділу Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР; 1990–94 — старший науковий співробітник Інституту нових фізичних і прикладних проблем РАН та НАНУ; 1994–2011 — провідний науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства НАНУ (усі — Київ). Наукові дослідження: динаміка рідини та газу, газова плазма, електродинаміка.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Электродуговые нагреватели газа (плазмотроны). Москва, 1973 (співавт.); Прикладная динамика низкотемпературной плазмы. Новосибирск, 1975 (співавт.); Дослідження текучості діамантових порошків // Новые материалы и технологии в металлургии и машиностроении. 1989. № 6 (співавт.); Аналогия между дифузией и гидродинамикой // Аэромеханика й теплофизика. Новосибирск, 1999. № 3; Критерии подобия в теории эрозии хрупких материалов в потоке абразивных частиц // Порошковая металлургия. 2008. № 9/10.
Завантажити статтю
Людина 
