Трефілов Віктор Іванович

ТРЕФІ́ЛОВ Віктор Іванович (06. 08. 1930, Баку — 14. 04. 2001, Київ) — фахівець у галузі фізики міцності. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1968), академік НАНУ (1973; у 1974—93 — її віце-президент) та РАН (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Державні премії СРСР (1988), УРСР (1974) та України (1999) в галузі науки і техніки, премії РМ СРСР (1981), імені Є. Патона АН УРСР (1987). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1952). Працював 1955—73 в Ін­ституті металофізики АН УРСР: від 1962 — за­ступник директора з наукової роботи; 1973—2001 — директор Ін­ституту про­блем матеріало­знавства НАНУ (обидва — Київ). Діапазон фундаментальних і прикладних досліджень Т. охоплював низку найважливіших напрямів сучасного матеріало­знавства. Зробив значний внесок у створе­н­ня фізичних основ теорії міцності та пластичності штучних і природних матеріалів найрізноманітнішого при­значе­н­ня. Автор теорії деформацій зміцне­н­ня та руйнува­н­ня полікри­сталічних металевих матеріалів і фундатором одно­ймен­ної наукової школи, що здобула між­народне ви­зна­н­ня. Фундаментальні дослідже­н­ня Т. стали базою для роз­робле­н­ня оригінального комплексу технологій електротермічного обробле­н­ня сталі, який забезпечив рекордно високе по­єд­на­н­ня міцності з пластичністю, створе­н­ня технології виробництва особливо міцної сталевої броні. Вперше у матеріало­знавстві спільно з науковцями Ін­ституту про­блем матеріало­знавства НАНУ роз­робив технології виробництва т. зв. вʼязкої кераміки та алмазоподібних матеріалів, реалізував процес вибухового спіка­н­ня алмазоподібних керамік. 2002 Президією НАНУ засновано премію імені Т.

Завантажити статтю