Трефілов Віктор Іванович

ТРЕФІ́ЛОВ Віктор Іванович (06. 08. 1930, Баку — 14. 04. 2001, Київ) — фахівець у галузі фізики міцності. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1968), академік НАНУ (1973; у 1974–93 — її віце-президент) та РАН (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Державні премії СРСР (1988), УРСР (1974) та України (1999) в галузі науки і техніки, премії РМ СРСР (1981), імені Є. Патона АН УРСР (1987). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський політехнічний інститут (1952). Працював 1955–73 в Інституті металофізики АН УРСР: від 1962 — заступник директора з наукової роботи; 1973–2001 — директор Інституту проблем матеріалознавства НАНУ (обидва — Київ). Діапазон фундаментальних і прикладних досліджень Т. охоплював низку найважливіших напрямів сучасного матеріалознавства. Зробив значний внесок у створення фізичних основ теорії міцності та пластичності штучних і природних матеріалів найрізноманітнішого призначення. Автор теорії деформацій зміцнення та руйнування полікристалічних металевих матеріалів і фундатором однойменної наукової школи, що здобула міжнародне визнання. Фундаментальні дослідження Т. стали базою для розроблення оригінального комплексу технологій електротермічного оброблення сталі, який забезпечив рекордно високе поєднання міцності з пластичністю, створення технології виробництва особливо міцної сталевої броні. Вперше у матеріалознавстві спільно з науковцями Інституту проблем матеріалознавства НАНУ розробив технології виробництва т. зв. в’язкої кераміки та алмазоподібних матеріалів, реалізував процес вибухового спікання алмазоподібних керамік. 2002 Президією НАНУ засновано премію імені Т.

Рекомендована література

1. Пам’яті В. І. Трефілова // Вісн. НАНУ. 2001. № 5;
   Google Scholar Internet
2. Віктор Іванович Трефілов. К., 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю