Тарнавський Валентин Володимирович

ТАРНА́ВСЬКИЙ Валентин Володимирович (09. 04. 1951, м. Заставна, нині Чернівецького р-ну Чернівецької обл. — 30. 06. 2008, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1983). Премія імені А. Головка (1991). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1976). На журналістській роботі; 1982–90 — провідний редактор відділу прози видавництва «Радянський письменник» (Київ). Т. — яскравий представник нової хвилі міської прози. Дебютував книгою повістей і оповідань «Міські мотиви» (К., 1983; російський переклад — «Цвет папоротника», Москва, 1984). Він перший з українських прозаїків прорвав ідеологічну зашореність соцреалізму, тематичну монотонність епігонів Гр. Тютюнника і створив власний стиль національного урбаністичного письма, ставши предтечею інформаційної цивілізації, в якій людина постає жертвою реклами та стереотипів масової свідомості. Автор повісті «Нуль» («Київ», 1987, № 2), фантастичного роману «Порожній п’єдестал» (К., 1990), роману-антиутопії «Матріополь» («Київ», 1992, № 3–4; К., 2003); кращі твори входили до колективних збірок та антологій, їх перекладали угорською, болгарською, словацькою, чеською та ін. мовами. Основний жанр — соціальна фантастика. Світ маленької людини у великому місті подається крізь дзеркальну призму гіперболи та ґротеску, іронії та «чорного» гумору, дивовижних метаморфоз, часових зміщень. Сюрреалістичні мотиви переходять до міфу та казки. Мовна стилістика творів вирізняється введенням міського фольклору, словника гіппі та андеґраунду.

Завантажити статтю