ТАРА́Н-ЖОВНІ́Р Юрiй Микола­йович (26. 06. 1927, м. Новомосковськ, нині Самар Днi­пропетровської обл. — 14. 08. 2003, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — матеріало­знавець, фахівець у галузі технології металів. Батько О. Берези. Доктор технічних наук (1969), професор (1972), академік НАНУ (1985). Заслужений діяч науки УРСР (1976). Премiя РМ СРСР (1982), Державна премія України в галузі науки і техніки (1996). Державні нагороди СРСР. Ордени «За заслуги» 3-го (1997) та князя Ярослава Мудрого 5-го (1999) ступенів. На­вчався у Горьковському інженерно-будівельному ін­ституті (нині м. Нижній Новгород, РФ, 1943–45), закінчив Днi­пропетровський металургійний iн­ститут (1949), де від 1953 (з пере­рвою) й працював (пізніше Національна металургійна академія України, нині у структурі Українського університету науки і технологій): 1974–2001 — ректор, водночас 1976–2003 — завідувач кафедри метало­знавства. 1963–73 — завідувач від­ділу метало­знавства Ін­ституту чорної металургії Міністерства чорної металургії СРСР (Дні­пропетровськ). Головний редактор ж. «Теория и практика метал­лургии» (від 1997). Отримав результати світового значе­н­ня у галузі метало­графії високовуглецевих сплавів заліза. Ґрунтовно ви­вчив морфологію сфероїдального графіту в чавуні, фізико-хімічну природу кри­сталізаційних процесів у модифікованих роз­плавах, природу та закономірності зро­ста­н­ня карбідних фаз, морфологічних і молекулярно-кінетичних особливостей евтектичних та твердофазних карбідних пере­творень, твердофазної автоепітаксії алмазу в чавуні, перитектичного пере­творе­н­ня у складнолегованих сплавах заліза. Засновник нового наукового напряму — створе­н­ня білих чавунів з інвертованою структурою та під­вищеним запасом пластичності. Разом з учнями створив метало­знавчі основи вдосконале­н­ня технології виробництва виливків змін­ного металургійного обладна­н­ня. Один із від­кривачів явища локального температурного ущільне­н­ня структури мікрообʼємів кри­сталів напів­провід­ників.