Миронюк Сергій Сергійович

МИРОНЮ́К Сергій Сергійович (31. 12. 1984, смт Лисянка, нині с-ще Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 24. 07. 2023, поблизу с. Андріївка Бахмутського р-ну Донецької обл., похований 29. 07. 2023 у рідному с-щі) — військовик. Молодший сержант. Герой України (2024, посмертно). Медаль «За військову службу Україні» (2023). Закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту (Київ, 2006). Мешкав та працював у Києві. На третій день після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) пішов до Лисянського військкомату, однак відразу долучитися до захисту територіальної цілісності держави не вдалося, оскільки тоді було дуже багато добровольців. Повернувся до Києва, де вступив до Територіальної оборони «Азов» (від березня 2022 — полк сил спеціальних операцій «Азов», від січня 2023 — 3-я окрема штурмова бригада Сухопутних військ Збройних сил України). У березні–квітні 2022 брав участь в обороні столиці та Київської обл. Відтоді воював на запорізькому напрямку. У липні того ж року на Гуляйпільщині, поблизу с. Зелене Пологівського р-ну Запорізької обл., очолив штурмову групу, з якою без втрат захопив і кілька тижнів утримував ворожу позицію. Від січня 2023 виконував бойові завдання поблизу сіл Андріївка, Кліщіївка, м. Часів Яр Бахмутського р-ну, с. Біла Гора Краматорського р-ну Донецької обл., уздовж каналу Сіверський Донець–Донбас, тримав оборону на найбільш небезпечній позиції «Суми» на бахмутському напрямку. Загинув у стрілецькому бою під час штурмування ворожих окопів, прикривши собою побратима. Завдяки його мужності та професіоналізму зупинено вороже просування, знищено значну кількість окупантів. У пам’ять про Сергія Миронюка побратими назвали свій взвод «Мирон». У травні 2024 на фасаді Лисянського ліцею № 2, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.

Завантажити статтю