Безручко Олександр Вікторович

Визначення і загальна характеристика

БЕЗ­РУ́ЧКО Олександр Вікторович (06. 10. 1970, м. Сіверськодонецьк Ворошилов­градської, нині Луганської обл.) — режисер, журналіст, письмен­ник, педагог. Доктор мистецтво­знавства (2015), професор (2018). Член НСКінУ (2002), НСЖУ (2008), НСПУ (2012). Закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1999; майстерня Ю. Іл­лєнка). 2000—06 працював кінорежисером Національної кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка; 2006 — 08 — науковим спів­робітником ІМФЕ НАНУ (обидва — Київ); водночас — на кафедрах кінорежисури і кінодраматургії (2000—04) та кіно­знавства (2004—08) Ін­ституту екран­них мистецтв Київського університету театру, кіно і телебаче­н­ня; 2009—16 — на кафедрах кіно-, телемистецтва (2010—14 — завідувач) Ін­ституту телебаче­н­ня, кіно і театру (2009—10 — директор) та журналістики (2011—13) Ін­ституту журналістики Київського між­народного університету; 2016—18 — на кафедрі кіно-, телемистецтва Ін­ституту журналістики Київського університету імені Т. Шевченка; від 2014 — професор кафедри режисури кіно і телебаче­н­ня Київського університету культури і мистецтв; за сумісництвом — професор та завідувач (від 2019) кафедри кіно-, телемистецтва, проректор з наукової роботи (2018—19) Київського університету культури; від 2023 — на кафедрі аудіовізуального мистецтва Харківської академії культури. Режисер-по­становник та автор сценарію: «Гаманець» (короткометражний (к/м) х/ф, також — продюсер); «Помилка» (к/м х/ф; обидва — 1996); «Айвенго» (1997, к/м х/ф); «Порт­рет» (д/ф; пере­мога в номінації «Кращий документальний фільм» Київського студентського кінофестивалю «Пролог», 2001); «Старший тренер спортивного клубу “Гермес” Марк Кравченко» (д/ф; обидва — 1998); «Голий» (к/м х/ф); «Сон» (д/ф; обидва — 2000); «Неба шматочки» (д/ф); «Пере­втіле­н­ня» (екс­периментальний фільм, також — продюсер); «Мамочка» (д/ф, також — продюсер); «Пісня» (д/ф, також — продюсер; усі — 2001); «Роз­вилка» (2002, к/м х/ф, також — продюсер); «Мрії» (2003, д/ф, також — продюсер); «Оля Гаврилюк» (д/ф, також — продюсер); «Кадр» (д/ф, також — продюсер; обидва — 2004); «Леонід Івко» (д/ф, також — продюсер); «Мирослава Голованенко» (д/ф, також — продюсер; обидва — 2005); «Марафон» (2006, д/ф, також — продюсер; диплом 6-го Київського між­народного кінофестивалю «Кінолітопис», 2007); «Неві­домий Мазепа» (2007, д/ф, також — продюсер); «Бог любить Трійцю» (2008, д/ф, також — продюсер; диплом 8-го Київського між­народного кінофестивалю «Кінолітопис», 2009); «Степова пожежа» (2009, д/ф, також — продюсер); «13 автобус» (2019, повнометражний х/ф; приз і спеціальний приз журі 8-го Трускавецького між­народного кінофестивалю «Корона Карпат», 2019). Головний редактор серій «Аудіовізуальне мистецтво і виробництво» (від 2018) та «Мистецтво­знавство» (від 2019) «Вісника Київського національного університету культури і мистецтв». Наукові дослідже­н­ня: життя та культурна спадщина О. Довженка, кінемато­графічна українська школа, діячі театру та кіно України, методика викла­да­н­ня творчих дисциплін. Автор низки статей в ЕСУ.

Пр.: Неві­домий Довженко. К., 2008; Олександр Довженко: роз­секречені документи спец­служб. К., 2008; Педагогічний метод О. П. Довженка. В., 2008; Кінорежисери-педагоги: О. Й. Гавронський, О. П. Довженко, В. І. Івченко. В., 2010; 2011; Вітчизняна кіно­школа. Режисери-педагоги: В 11 т. К., 2010—14; Справа-формуляр «Запорожець»: «І я горів у тому вогні...»: В 4 т. К., 2011; Педагогічний метод О. П. Довженка: В 2 т. 2-е вид. К., 2012); Архівна спадщина Олександра Довженка: В 10 т. К., 2012; Українська мистецька кіноосвіта: В 10 т. К., 2012—14; Вітчизняна кінорежисерська школа: персоналії: В 6 т. К., 2013; Кінотелережисура як на­вчальна дисципліна та методика її викла­да­н­ня. К., 2013 (спів­авт.); Українські кінемато­графісти, педагоги: від­новлені сторінки життя: В 5 т. К., 2013—15; Симбіоз екс­периментів і традицій у під­готовці фахівців творчих спеціальностей в Ін­ституті телебаче­н­ня, кіно і театру Київського між­народного університету: В 3 т. К., 2014; Малові­домі сторінки історії кінемато­графу. Саарбрюкен, 2016; Формува­н­ня кінемато­графічної школи в Україні: В 3 т. К., 2017; Творча і мистецько-на­ставницька діяльність в Україні діячів театру і кіно: В 2 т. К., 2017; Магістерські проєкти зі спеціальності «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» в Київському національному університеті культури і мистецтв: У 2 т. К., 2020 (спів­авт.).

Літ.: Цветная Л. Погибает тот, кто не со­противляется // Огни Северодонецка. 1998, 12 сен.; Капельгородська Н., Глущенко Є., Синько О. Кіномистецтво України в біо­графіях. К., 2004.

Г. П. Чміль

Завантажити статтю