Андрієвський Василь Васильович

АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Василь Васильович (псевдоніми і криптоніми: Анский, Анський, В. Анський, Некрашевич, В. Некрашевич, Юрась, А., В., В. А.; 19. 08. 1895, с. Рожнівка Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — ?) — агроном, письмен­ник, громадський діяч. Здобув освіту агронома. Працював на Трубчевських під­приємствах Київського обласного військово-промислового комітету, на початку 1917 — у лісовому господарстві в Білорусі. На­прикінці 1917 пере­їхав до Кролевця (нині Чернігівська обл.), де роз­почав політичну карʼєру. Був обраний членом повітового українського комітету, організовував маніфестації та мітинги під гаслами склика­н­ня Всеросійських Установчих зборів. Дотримувався ідеї автономії України у складі оновленої Росії. На 1-му губернському українському зʼ­їзді в Чернігові обраний членом української губернської ради. 1917—18 брав участь в українських повітових зʼ­їздах у Новгороді-Сіверському, Сосниці та Борзні (нині усі — Чернігівська обл.). Ін­структор-організатор УЦР в Сосницькому пов., 1918 — комісар Борзнянського пов., спів­організатор загону вільного козацтва у с. Рожнівка, 1919 — начальник інформаційного від­ділу Кон­гресу трудового народу (Київ). Того ж року емігрував до італійського м. Фіуме (нині м. Рієка, Хорватія). Заарештований італійською владою. Два місяці пере­бував у вʼязниці м. Трієст. Депортований до Югославії. Жив у містах Блед, Птуй (нині Словенія), Валєво (нині Сербія), Белґрад. 1926—28 — секретар управи товариства «Просвіта», 1928—39 — член, голова управи Української громади в Белґраді. Був делегатом 1-ї Конференції української еміграції (Прага, 1929), прихильник Уряду УНР в еміграції. 1941—45 — коректор, диктор української редакції німецького «Телерадіо» («Інтер­радіо», «Вінета», Белґрад, Берлін, Кеніґсберґ). Влітку 1943 разом із М. Лівицьким від­відав Він­ницю, звідки вів репортаж про Він­ницьку трагедію 1937—38 (місце похова­н­ня роз­стріляних українців у 1930-х рр.). Влітку 1945 повернувся до Югославії, жив у м. Баня-Лука (нині Боснія і Герцеґовина). Спів­організатор і член управи організації Українська народна рада. 1946 заарештований радянською контр­розвідкою, вивезений до Києва. 7 квітня 1947 засуджений до 10-ти р. таборів. Подальша доля неві­дома. Реабілітований 1996. Автор комедії «За кулісами театру» (Л., 1932).