Рєзанов Володимир Іванович
РЄЗА́НОВ Володимир Іванович (28. 08(09. 09). 1867, с. Любаче Курської губ., Росія — 31. 12. 1936, м. Ніжин Чернігівської обл.) — літературознавець. Доктор російської мови та словесності (1910), професор (1911), член-кореспондент АН СРСР (1923). Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут (1890), здобув магістрат у Харківському університеті (1902). Працював викладачем літератури Курських жіночої гімназії (1891–94) та реального училища (1894–99); від 1899 — у Ніжинському педагогічному інституті: від 1907 — екстраординарний, від 1911 — ординарний професор кафедри історії російської літератури, водночас 1920–22 — декан факультету професійної освіти, від 1922 — керівник секції російської і української мови та літератури, від 1923 — науково-дослідної кафедри історії культури й мови. Викладав курси методології літератури, історії та теорії літератури. Збирав матеріали з фольклору та етнографії Курської губ. (видані 1902–03 трьома випусками). Наукові дослідження стосуються історії російської та української драматургії й театру 17–18 ст., словесності (від давніх часів до початку 20 ст.). 1925–29 видав тексти української драматургії періоду феодалізму в 6-ти випусках («Драма українська. Старовинний театр український») і дослідження про неї. Автор розвідок про творчість Т. Шевченка, Лесі Українки. 1928 написав серію етюдів про новий театр: «Літературні джерела п’єс Котляревського “Наталка Полтавка” та “Москаль-Чарівник” і п’єси В. П. Гоголя “Простак”», «До питання про українську романтичну драму: “Сава Чалий” та “Переяславська ніч” Єремії Галки (М. І. Костомарова)» та ін. Вивчав проблему становлення нової російської та української літератур («До історії літературних стилів: Поетика ренесансу на терені України і Росії»); книга «Литературология: У 2 ч. Ч. 1. Теория историко-литературного знания (методология). Ч. 2. Теория литературного процесса» залишилися в рукописах. Готував серію етюдів про творчість пролетарських письменників та книгу «Перелом».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Основы русского стиха народного и литературного. Обзор литературы этого вопроса. Нежин, 1890; Из разысканий о сочинениях В. А. Жуковского. С.-Петербург, 1906; Памятники русской драматической литературы. Школьные действа ХVII–XVII вв. Приложение к исследованию «Из истории русской драмы» // Изв. Истор.-филол. ин-та князя Безбородко в Нежине. 1907. Т. 23; 1909. Т. 24; Из истории русской драмы. Нежин, 1907; К истории русской драмы: Экскурс в область театра иезуитов // Изв. Истор.-филол. ин-та князя Безбородко в Нежине. 1910. Т. 25; 1911. Т. 26; Из истории русской драмы: Школьные действа ХVII–XVII вв. и театр иезуитов. Москва, 1910; Школьные драмы польско-литовских иезуитских коллегий. Нежин, 1916; Этюды о пролетарском литературном творчестве // Бюл. н.-и. каф. истории культуры и языка. Нежин, 1924; Драма українська // Зб. Істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1926–28. Т. 1, вип. 1–5; Т. Г. Шевченко і Я. Г. Кухаренко: Етюд // Наук. зб. Істор. секції ВУАН. К., 1926. Т. 20; Драма українська. Стародавній театр український. К., 1928; Леся Українка, сучасність і античність: До питання про літературні джерела Лесі Українки: Драматична поема «Кассандра» // Зап. Ніжин. ІНО та н.-д. каф. історії культури й мови при ін-ті. 1929. Кн. 9.
Рекомендована література
- Резанов В. И. // Истор.-филол. ин-т князя Безбородко, 1901–12. Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1913;
- Записка об ученых трудах В. И. Резанова // Изв. АН СССР. Сер. 6. 1923;
- В. И. Резанов: Биобиблиогр. указ. Чг., 1990;
- Самойленко Г. В. Вчені-філологи Ніжинської вищої школи. Ніжин, 1993.
Завантажити статтю
Людина 
