Рубінович Войцех-Сильвестр

РУБІНО́ВИЧ Войцех-Сильвестр (22. 02. 1889, м-ко Садгора, нині у межах Чернівців — 13. 10. 1974, Варшава) — фізик. Дійсний член Польської академії мистецтв і наук (1947) та Польської АН (1952). Закінчив Чернівецький університет (1912), де 1912—16 працював асистентом кафедри екс­периментальної фізики. 1914 здобув ступінь доктора філософії з фізичних наук, 1918 ґабілітувався. 1916—20 провадив дослідже­н­ня у Відні, Мюнхені (Німеч­чина; під керівництвом А. Зом­мерфельда) та Копенгаґені (під керівництвом Н. Бора). 1920—22 — професор кафедри теоретичної фізики Люблянського університету; 1922—33 — завідувач кафедри теоретичної фізики, водночас 1925—26 — декан загального факультету, 1934—37 — завідувач кафедри загальної механіки Львівської політехніки; 1938—41, 1944—45 — завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету; 1946—60 — завідувач кафедри теоретичної механіки, водночас від 1953 — завідувач кафедри оптики і механіки Варшавського університету; 1953—60 — в Ін­ституті фізики Польської АН. Президент Польського фізичного товариства (1949—52, 1961—74). Наукові дослідже­н­ня присвячені теоретичній і квантовій фізиці та оптиці. Ви­вчав про­блеми теорії дифракції, квантової теорії ви­промінюва­н­ня та математичної фізики. Роз­робив теорію електричного мультипольного ви­промінюва­н­ня; сформулював правила від­бору та поляризації електричного дипольного та квадрупольного ви­промінюва­н­ня, роз­вʼязав про­блему т. зв. заборонених спектральних ліній.