Шльончик Олександр Микитович

ШЛЬО́НЧИК Олександр Микитович (28. 04. 1921, Чернігів — 15. 07. 2008, там само) — майстер і кон­структор народних музичних інструментів, музикант. Золоті медалі 1965 (за бандуру-приму) та 1967 (за концертні цимбали) ви­ставки ВДНГ СРСР у Москві. Учасник 2-ї світової війни, після закінче­н­ня якої працював у Чернігові завідувачем клубу Чернігівської фабрики первин­ної обробки вовни; методистом центру народної творчості; у ляльковому театрі й філармонії; від 1948 понад 30 р. — на Чернігівській фабриці музичних інструментів, де реалізував талант майстра — його називали «українським Страдіварі». У творчому доробку Ш. — 814 зразків музичних інструментів, серед яких — широкий асортимент деревʼяних духових (сопілки, джуломиги, фрілки, фуяри, кувиці, свиринги, наї, окарини), струн­них щипкових (гуслі, мандаліни, гітари, домри), ударних (ксилофони), перкусійних (тріскачки, деревʼяні коробочки, деркачі). За­ймався ре­ставрацією музичних інструментів, зокрема від­новив торбан, що належав Т. Шевченку. Від­творив старовин­ний музичний гудок, зображений на фресці 11 ст. в Софійському соборі в Києві. Конструював інструменти родини кувиць, деревʼяних окарин, сопілок, ріжків, очеретин, суремок, бандуру для під­літків. Виконував замовле­н­ня із Литви, Білорусі, Казах­стану, Республіки Комі (РФ) на виготовле­н­ня народних інструментів. Автор самовчителя гри на бандурі. На інструментах, створених Ш., грають музиканти фольклорних колективів, а також вокально-інструментального ансамблю «Пісняри»; використовують його музичні інструменти в електрон­ній музиці онуки — Олександр (засновник і учасник гурту «Tomato Jaws») та Наталія (див. «Onuka») Жижченки. У Чернігові до 90-річчя (2011) та 100-річчя (2021) від дня народже­н­ня майстра музичних інструментів організовано ви­ставки його робіт; 2021 на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю